Дізнайтеся, як відбувається встановлення факту смерті в Україні: порядок, документи, звернення до суду, норми ЦПК України та актуальна судова практика.
Хто встановлює факт смерті? та Встановлення факту смерті фізичної особи
Смерть людини має не лише глибоке особисте та суспільне значення, а й породжує низку важливих юридичних наслідків, пов'язаних із відкриттям спадщини, припиненням цивільних правовідносин, соціальними виплатами та державною реєстрацією. Саме тому закон чітко визначає, хто встановлює факт смерті, у яких випадках достатньо медичного документа, а коли необхідне встановлення факту смерті через суд. Особливої актуальності ці питання набули в умовах війни, коли поширеним стало встановлення факту смерті на окупованій території, а також застосування спеціальних процедур, передбачених ЦПК України. Розуміння того, який орган уповноважений підтвердити смерть особи та який порядок необхідно пройти, дозволяє своєчасно здійснити державну реєстрацію смерті й уникнути правових перешкод у подальшому оформленні документів.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів.
Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: 1) якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; 2) встановлення у судовому порядку факту смерті; 3) звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.
У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє Міністерство закордонних справ України.
Особи, які мають право або зобов’язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на безоплатне одержання інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті громадян.
Згідно із п.8 ч.1 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України (далі – «ЦПК України»), суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім’ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім’ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов’язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
У рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
Які документи підтверджують факт смерті?
Документи, що підтверджують смерть людини, є не лише офіційним свідченням припинення її життя, а й правовою підставою для виникнення низки юридичних наслідків – від державної реєстрації смерті та відкриття спадщини до припинення цивільних прав і обов'язків. Саме тому законодавство чітко визначає, які документи підтверджують факт смерті, у яких випадках достатньо медичного документа, а коли необхідне рішення суду про встановлення факту смерті. Особливо важливими ці правила є під час війни, коли встановлення факту смерті на окупованій території або в зоні бойових дій часто здійснюється у судовому порядку відповідно до вимог ЦПК України, що гарантує можливість належного оформлення прав та законних інтересів родичів померлого.
Відповідно до п.1 Наказу Міністерства охорони здоровя України «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті» від 08.08.2006 р. № 545, було затверджено форми первинної облікової документації та інструкції щодо їх заповнення та видачі (додаються): - медичне свідоцтво про народження (форма №103/о); - медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о ( z1151-06 ); - лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о ( z1152-06 ); - фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о ( z1153-06 ); - лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о ( z1154-06 ).
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно із ч.1 до ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім’ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім’ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов’язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Встановлення факту смерті ЦПК
Коли підтвердити смерть особи у звичайному адміністративному порядку неможливо, саме суд забезпечує відновлення юридичної визначеності та захист прав заінтересованих осіб. Саме тому встановлення факту смерті за ЦПК України здійснюється в порядку окремого провадження за чіткими процесуальними правилами, які визначають підстави звернення до суду, вимоги до заяви, порядок розгляду справи та правове значення ухваленого рішення. Особливого значення ці норми набувають у випадках, коли необхідне встановлення факту смерті через суд, зокрема за відсутності документів, під час воєнного стану або коли йдеться про встановлення факту смерті на окупованій території. Дотримання вимог ЦПК України гарантує законність судової процедури та створює належні правові підстави для подальшої державної реєстрації смерті і реалізації пов'язаних із цим прав.
Порядок встановлення факту смерті врегульовано положеннями Глави 6 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України, яка визначає особливості розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно із п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст.316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.
Згідно із ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім’ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім’ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов’язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
У рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
Відповідно до ст.318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Згідно із ст.319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Встановлення факту смерті на окупованій території судова практика
В умовах тимчасової окупації частини території України отримання документів державного зразка про смерть часто стає неможливим, що позбавляє родичів можливості реалізувати свої спадкові, соціальні та інші законні права. Саме тому встановлення факту смерті на окупованій території набуває особливого значення, а судова практика відіграє вирішальну роль у забезпеченні ефективного судового захисту. Аналіз судових рішень свідчить, що встановлення факту смерті через суд є єдиним законним механізмом отримання українського свідоцтва про смерть у випадках, коли документи видані окупаційними органами або їх неможливо отримати взагалі. Наведений нижче приклад демонструє, як суди застосовують положення ЦПК України, Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та інші норми законодавства для захисту прав заявників і забезпечення державної реєстрації смерті в Україні.
До прикладу, можна навести рішення Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 30 червня 2026 року у справі № 334/6199/26.
За обставинами справи, заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Гришино Токмацького району Запорізької області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Козолугівка Пологівського району Запорізької області у віці 87 років.
Заяву обґрунтовує тим, що вона є онукою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Козолугівка Пологівського району Запорізької області. Смерть наступила в результаті хронічної серцево-судинної недостатності; атеросклеротичного кардіосклерозу; ішемічної хвороби серця; гіпертонічної хвороби. На час смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала за адресою: 71773, Запорізька область, Пологівський район, с. Козолугівка. Було отримано Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , видане 99000013 Територіальним відділом реєстрації актів цивільного стану Токмацького району Управління РАЦС Запорізької області від 21.04.2026, запис акту про смерть № 170269900001300227000. Родинний зв`язок між нею та ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15.12.1964, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_4 народився її батько ОСОБА_3 (матір`ю зазначено ОСОБА_2 ), свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 27.12.1988, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася вона ОСОБА_4 (батьком зазначено ОСОБА_3 ), свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 17.11.2011, згідно з яким, вона уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Міністерством розвитку громад та територій України наказом від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно якого - село Козолугівка, яке належить до Молочанської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, з 26.02.2022 перебуває у тимчасовій окупації Російською Федерацією. Так, отримати свідоцтво про смерть у будь-якому відділі державної реєстрації актів цивільного стану на сьогодні є неможливим, так як її бабуся померла на тимчасово окупованій території України, де медичний документ про смерть, який міг би прийнятись відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», не видається. Документи, що підтверджують смерть, були видані на непідконтрольній Україні території органами, що створені та діють у порядку, не передбаченому законом України. Встановлення факту смерті має важливе юридичне значення та необхідно для отримання свідоцтва про смерть державного зразка та отримання спадщини й соціальних виплат в подальшому. Встановлення такого факту в інший, відмінний від судового, спосіб на даний момент є неможливим.
Судом було зазначено, що заявниця ОСОБА_1 була онукою ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15.12.1964, серії НОМЕР_3 від 27.12.1988, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 17.11.2011.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦПК України заявниця є суб`єктом звернення з цією заявою.
Згідно з копіями довідки про смерть № С-00422 від 21.04.2026, виданої Территориальным отделом ЗАГС Токмакского района Управления ЗАГС Запорожской области, та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21.04.2026 «99000013 Территориальным отделом ЗАГС Токмакского района Управления ЗАГС Запорожской области», актовий запис № 170269900001300227000, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Козолугівка Пологівського району Запорізької області.
До складу тимчасово окупованої території України з 26.02.2022 належить с. Козолугівка Молочанської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, що визначено Законом України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон № 1207-VII) та наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Наказ № 376).
Село Козолугівка після ліквідації Токмацького району увійшло до складу Пологівського району на підставі Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів».
Відповідно до статей 1 та 3 Закону № 1207-VII тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частинами другою та третьою статті 9 цього Закону № 1207-VII передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Згідно зі статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: (1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; (2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.
Відповідно до глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, підставою для державної реєстрації смерті є: (а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); (б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545 (далі - фельдшерська довідка про смерть); (в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; (г) рішення суду про оголошення особи померлою; (ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; (д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; (е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Таким чином довідка про смерть № С-00422, видана 21.04.2026 Территориальным отделом ЗАГС Токмакского района Управления ЗАГС Запорожской области, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 21.04.2026 «99000013 Территориальным отделом ЗАГС Токмакского района Управления ЗАГС Запорожской области», актовий запис № 170269900001300227000,не можуть бути підставою для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 ,оскільки видане органом на тимчасово окупованій території України, проте воно є дійсними для підтвердження зазначеного факту.
Суд встановив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Гришино Токмацького району Запорізької області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Козолугівка Пологівського району Запорізької області у віці 87 років, що є підставою для задоволення заяви та встановлення факту її смерті.
Як наслідок, суд ухвалив, заяву задовольнити. Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Гришино Пологівського району Запорізької області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Козолугівка Пологівського району Запорізької області у віці 87 років. Допустити негайне виконання рішення суду. Копію рішення негайно надіслати Дніпровському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 . Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Детальніше рішення за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137835963
Висновок
Встановлення факту смерті в Україні є важливою юридичною процедурою, від правильного проходження якої залежить можливість реалізації спадкових, сімейних, соціальних та інших прав. Законодавство чітко визначає, хто встановлює факт смерті, які документи підтверджують факт смерті, а також порядок звернення до суду у випадках, коли проведення державної реєстрації смерті є неможливим. Норми ЦПК України та сформована судова практика забезпечують ефективний механізм захисту прав громадян, зокрема у справах про встановлення факту смерті на окупованій території або за відсутності належних медичних документів. Саме тому своєчасне звернення до компетентного органу чи суду, належне оформлення доказів і дотримання встановленої законом процедури дозволяють отримати свідоцтво про смерть державного зразка та безперешкодно реалізувати всі права, що виникають у зв'язку зі смертю фізичної особи.