Арешт майна у кримінальному провадженні: підстави, порядок накладення, зняття арешту, повернення майна та судова практика

04 серпня 2026

Дізнайтеся, що таке арешт майна у кримінальному провадженні, які підстави його накладення, як перевірити, зняти арешт і повернути майно через суд.

Що таке арешт майна в кримінальному провадженні?

Арешт майна у кримінальному провадженні є одним із найпоширеніших заходів забезпечення кримінального провадження, який може суттєво обмежити права власника на користування, розпорядження чи відчуження свого майна. На практиці арешт може бути накладений не лише на майно підозрюваного чи обвинуваченого, а й на майно інших осіб за наявності визначених законом підстав. Саме тому важливо знати, що таке арешт майна, у яких випадках він застосовується, які підстави для арешту майна, як перевірити наявність арешту, а також як зняти арешт з майна та повернути арештоване майно. У цій статті ви знайдете просте та зрозуміле роз'яснення норм КПК України, актуальну судову практику щодо арешту майна та практичні поради щодо захисту своїх прав.

Відповідно до ст.131 Кримінального процесуального кодексу України (далі – «КПК України»), заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: 1) виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід; 2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 4-1) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи.

Згідно із ст.132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається: 1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини; 2) у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням. Ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. З моменту втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення, передбачених пунктами 3-4-1, 8, 9 частини другої статті 131 цього Кодексу, припиняє свою дію. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених пунктами 3-4-1, 6-9 частини другої статті 131 цього Кодексу, не допускається, якщо під час кримінального провадження втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, крім випадків накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. До клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Які підстави для арешту майна згідно зі статтею 170 КПК України? та Коли можна накласти арешт на майно?

Підстави для арешту майна та випадки, коли можна накласти арешт на майно, чітко визначені статтею 170 КПК України. Це означає, що слідчий, прокурор чи суд не можуть обмежити право власності людини лише через сам факт відкриття кримінального провадження. Арешт майна у кримінальному провадженні допускається лише за наявності встановлених законом підстав, зокрема для збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації, можливої конфіскації майна або відшкодування завданої шкоди. Крім того, суд перевіряє, чи є таке обмеження законним, обґрунтованим і співмірним, адже без достатніх доказів накладення арешту на майно є неприпустимим. Саме тому знання вимог статей 170–173 КПК України допоможе зрозуміти, у яких випадках арешт є законним, а коли його можна успішно оскаржити.

Згідно із ч.2-12 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт на комп’ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп’ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов’язаний з подоланням системи логічного захисту. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. Забороняється накладати арешт на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання" і статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), Директора Бюро економічної безпеки України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна. Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Згідно із ст.171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

Згідно із ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Не допускається арешт майна/коштів банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), майна/коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також заборона вчинення дій іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Арешт на майнові права у вигляді майнових прав у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки". Не допускається накладення арешту на кошти, які знаходяться в Національному банку України або іншому банку на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам, для забезпечення здійснення грошових розрахунків.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, а також присутнім під час оголошення ухвали: фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, - при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів; підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, третій особі - при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації; підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження, - при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, фізичній чи юридичній особі, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження, - при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право на захисника, право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, може бути передано приймаючому, перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Як перевірити, чи не накладено арешт на майно?

Якщо щодо майна здійснюється кримінальне провадження або існує підозра, що на нього міг бути накладений арешт, важливо знати, як перевірити, чи не накладено арешт на майно у кримінальному провадженні. Така перевірка дозволяє своєчасно дізнатися про існування ухвали слідчого судді, уникнути проблем під час відчуження майна та своєчасно оскаржити незаконний арешт майна. Отримати відповідну інформацію можна через Єдиний державний реєстр активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, Єдиний державний реєстр судових рішень, а в окремих випадках — шляхом звернення до слідчого, прокурора або суду. Водночас для нерухомості доцільно також перевірити відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, адже саме комплексна перевірка дає можливість достовірно встановити, чи існує арешт майна у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Національне агентство формує та веде Єдиний державний реєстр активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні (далі - Реєстр), який містить дані про: 1) активи, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; суму коштів, опис, характеристики та оціночну вартість майна, майнових та інших активів; 2) орган, слідчий якого розслідує (розслідував) відповідний злочин, прізвище та ініціали слідчого (слідчих); орган, яким пред’явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; суд (назва суду, прізвища та ініціали суддів), який або слідчий суддя якого постановив ухвалу про арешт та/або скасування арешту відповідного майна або прав; прокуратуру, прокурор якої скасував арешт майна, прізвище та ініціали прокурора; суд, в якому здійснюється (здійснювався) розгляд у відповідному кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань; дані щодо особи підозрюваного, обвинуваченого; 3) заходи, вжиті у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, пов’язані з арештом та управлінням активами, у тому числі кошти, одержані від реалізації активів, а також від управління ними (дивіденди, проценти тощо); 4) судове рішення про конфіскацію, спеціальну конфіскацію або стягнення в дохід держави активів у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, стан його виконання та управління конфіскованими активами, у тому числі про кошти, одержані від реалізації активів; 5) рішення іноземних компетентних органів щодо накладення арешту та конфіскації активів в Україні, стан їх виконання; 6) рішення компетентних органів України щодо накладення арешту та конфіскації чи стягнення в дохід держави активів за кордоном, стан їх виконання; 7) міжнародні угоди щодо розподілу та повернення активів в Україну; 8) пули активів із зазначенням економічної, технологічної, функціональної чи іншої єдності активів, що становлять пул активів; 9) стан виконання заходів з управління активами та результати визначення управителя активом, істотні умови договору управління активами, включаючи розмір винагороди управителя активом, посилання на укладений договір управління активами, щомісячні доходи від управління активом, розмір компенсації витрат на управління, а також результати заходів контролю за ефективністю управління активами; 10) стан виконання заходів з реалізації активів, у тому числі посилання на електронні торги, розмір оцінки активу, доходи від реалізації активів.

Дані Реєстру є відкритими, крім даних, що дають можливість ідентифікувати особу підозрюваного, обвинуваченого, та даних, які в рамках міжнародного співробітництва не підлягають розголошенню (оприлюдненню) згідно з міжнародними договорами України.

Внесення інформації до Реєстру здійснюється: 1) шляхом електронної інформаційної взаємодії між Реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень, автоматизованою системою виконавчого провадження, інших державних реєстрів і баз даних у порядку, визначеному спільними наказами держателів відповідних реєстрів та Національного агентства; 2) уповноваженими працівниками Національного агентства - не пізніше наступного робочого дня після отримання від слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду, державного виконавця, посадової особи Національного агентства відповідної інформації, у разі якщо така інформація не може бути внесена до Реєстру шляхом електронної інформаційної взаємодії між Реєстром та іншими реєстрами, базами даних, визначеними пунктом 1 цієї частини.

Положення про Єдиний державний реєстр активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, порядок його формування та ведення затверджуються головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику.

Користувачами Реєстру є працівники Національного агентства, керівники прокуратур та органів досудового розслідування, прокурори, слідчі, детективи та інші уповноважені особи органів досудового розслідування, які виконують функції з інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів та ведення спеціальних обліків відповідно до законодавства.

Національне агентство забезпечує перебування програмного забезпечення для ведення Реєстру в державній власності.

Доступ до даних Реєстру надається шляхом можливості перегляду, копіювання та роздрукування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа), організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання.

Згідно із Розділом ІІІ Положення про Єдиний державний реєстр активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 30 жовтня 2025 року № 2949/5, дані Реєстру є відкритими, крім даних, що дають можливість ідентифікувати особу підозрюваного, обвинуваченого, інших осіб, які володіють, користуються та/або розпоряджаються активами (майном), на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та даних, які в рамках міжнародного співробітництва не підлягають розголошенню (оприлюдненню) згідно з міжнародними договорами України. Доступ до даних Реєстру здійснюється на безоплатній основі. Доступ до відомостей Реєстру без урахування обмежень, визначених пунктом 1 цього розділу, після електронної ідентифікації особи Користувача, мають: керівники прокуратур, органів досудового розслідування - у межах кримінальних проваджень, щодо яких ними здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування або організація досудового розслідування (відповідно), у межах справ про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, щодо яких ними здійснюються заходи, передбачені законодавством; прокурори, слідчі, детективи - у межах кримінальних проваджень, щодо яких ними проводиться досудове розслідування та здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, у межах справ про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, щодо яких ними здійснюються заходи, передбачені законодавством; уповноважені особи органів прокуратури, досудового розслідування, які виконують функції з інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів та ведення спеціальних обліків відповідно до законодавства, працівники АРМА - в межах наданих адміністратором прав доступу для отримання інформації, необхідної для виконання своїх повноважень, визначених законом. Для електронної ідентифікації особи Користувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі використовується кваліфікований електронний підпис з використанням кваліфікованого сертифіката відкритого ключа відповідно до вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг. Особистий ключ, що належить Користувачу, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису з урахуванням вимог Порядку використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2023 року № 798. Доступ до даних Реєстру надається шляхом можливості перегляду, копіювання та роздрукування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа), організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання. На офіційному вебсайті АРМА відображається інформація з Реєстру з урахуванням обмежень, визначених пунктом 1 цього розділу.

Дізнатися, чи накладено арешт на майно, можна кількома способами залежно від виду майна та обставин кримінального провадження. Найчастіше інформацію про арешт можна отримати з державних реєстрів, судових рішень або безпосередньо від органу досудового розслідування чи суду.

Перевірка через Державний реєстр речових прав на нерухоме майно

Якщо мова йде про квартиру, будинок, земельну ділянку або іншу нерухомість, необхідно отримати інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У ній зазначаються всі зареєстровані обтяження, зокрема: арешт майна; заборона відчуження; іпотека; інші обмеження права власності.

Отримати таку інформацію можна через портал електронних сервісів Міністерства юстиції (однак, на даний час цей сервіс не працює http://online.minjust.gov.ua/). Тому, отримати таку інформацію можна у нотаріуса або державного реєстратора.

Перевірка через Єдиний державний реєстр судових рішень

Якщо відомий номер кримінального провадження або справи, варто перевірити Єдиний державний реєстр судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/). Саме там публікуються ухвали слідчих суддів про накладення або скасування арешту майна.

Пошук можна здійснювати за: номером справи; прізвищем особи (якщо рішення не знеособлене); номером кримінального провадження; датою ухвали; іншими реквізитами.

Отримання копії ухвали суду

Якщо особа є власником майна, підозрюваним, обвинуваченим або її представником, вона має право отримати копію ухвали слідчого судді про накладення арешту. В ухвалі зазначаються: перелік майна; підстави накладення арешту; вид обмежень; порядок виконання ухвали; порядок її оскарження.

Звернення до слідчого або прокурора

Під час досудового розслідування власник майна або його адвокат можуть звернутися до слідчого чи прокурора із заявою про надання інформації щодо накладення арешту на майно або ознайомлення з відповідною ухвалою суду.

Перевірка в Єдиному державному реєстрі активів, на які накладено арешт

В окремих випадках інформація про арешт може міститися у Єдиному державному реєстрі активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні (https://reestr.arma.gov.ua/), ведення якого забезпечує АРМА. Такий реєстр містить відомості про активи, арештовані в межах кримінальних проваджень.

На що варто звернути увагу? Наявність ухвали слідчого судді ще не завжди означає, що інформація про арешт уже внесена до відповідного державного реєстру. Так само можлива й зворотна ситуація, коли арешт уже скасовано, але запис про обтяження ще не вилучено з реєстру. Тому для повної перевірки бажано одночасно отримати інформаційну довідку з державного реєстру, перевірити судові рішення та ознайомитися з ухвалою суду.

Що не можна робити з арештованим майном?

Після накладення арешту майна у кримінальному провадженні власник не завжди повністю втрачає право користуватися своїм майном, однак його права можуть бути суттєво обмежені. Те, що не можна робити з арештованим майном, залежить від змісту ухвали слідчого судді або суду. Найчастіше арешт майна передбачає заборону продавати, дарувати, обмінювати чи іншим способом відчужувати майно, а в окремих випадках – також користуватися ним або передавати його іншим особам. Саме тому після накладення арешту необхідно уважно ознайомитися з ухвалою суду, щоб розуміти, які саме обмеження встановлені та яка відповідальність може настати за їх порушення.

Згідно із ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Таким чином, після накладення арешту власнику може бути заборонено: продавати майно; дарувати його; обмінювати; передавати іншим особам; реєструвати право власності на нового власника; використовувати майно (якщо така заборона прямо визначена в ухвалі суду); приховувати, знищувати, пошкоджувати або будь-яким чином змінювати стан майна. Водночас, арешт майна не завжди означає повну заборону користування ним. Обсяг обмежень у кожному конкретному випадку визначається ухвалою слідчого судді або суду, тому для встановлення того, що саме заборонено робити з арештованим майном, насамперед необхідно ознайомитися зі змістом відповідної ухвали.

Яка нерухомість не підлягає арешту?

Багато хто вважає, що єдине житло, квартира, яка належить подружжю, або нерухомість, придбана до шлюбу, автоматично не підлягає арешту у кримінальному провадженні. Насправді це не зовсім так. Арешт нерухомого майна можливий лише за наявності підстав, передбачених статтею 170 КПК України, однак закон водночас встановлює низку гарантій для захисту права власності. Зокрема, суд повинен враховувати права добросовісного набувача, осіб, які законно проживають у житлі, а також інших співвласників майна. Тому, щоб зрозуміти, яка нерухомість не підлягає арешту, необхідно враховувати не лише вид нерухомості, а й підстави накладення арешту, правовий статус власника та конкретні обставини кримінального провадження.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно із ч.12 ст.170 КПК України, заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

Таким чином, поширеною є думка, що окремі види нерухомості, наприклад єдине житло, квартира, у якій проживає сім'я, або майно, набуте до шлюбу, не можуть бути арештовані у кримінальному провадженні. Проте це не відповідає вимогам чинного законодавства. Кримінальний процесуальний кодекс України не містить переліку нерухомого майна, яке не підлягає арешту. За наявності підстав, визначених статтею 170 КПК України, арешт може бути накладений практично на будь-який об'єкт нерухомості, якщо це необхідно для забезпечення кримінального провадження. До такої нерухомості можуть належати: квартира; житловий будинок; земельна ділянка; садовий або дачний будинок; гараж; нежитлові приміщення; офісні, виробничі чи складські будівлі; інші об'єкти нерухомого майна.

Разом із тим закон передбачає окремі гарантії захисту права власності. Майно добросовісного набувача (ч.10 статті 170 КПК України), це означає, що якщо особа придбала нерухомість законно, не знала і не повинна була знати про її можливий зв'язок із кримінальним правопорушенням, суд повинен врахувати ці обставини під час вирішення питання про накладення арешту.

Житло, у якому проживають люди (ч.11 статті 170 КПК України), навіть якщо на квартиру чи будинок накладено арешт, не допускається заборона використання житлового приміщення особами, які на законних підставах у ньому проживають. Тобто арешт нерухомості не означає автоматичного виселення власника або членів його сім'ї.

Спільна сумісна власність подружжя. Якщо квартира чи будинок належать подружжю на праві спільної сумісної власності, це не виключає можливість накладення арешту. Однак слідчий суддя повинен врахувати права другого з подружжя, який не є підозрюваним чи обвинуваченим, а також оцінити співмірність такого обмеження права власності.

Як повернути арештоване майно у кримінальному провадженні? та Як зняти арешт з майна у кримінальній справі?

Якщо на ваше майно накладено арешт, це ще не означає, що ви остаточно втратили право ним володіти чи розпоряджатися. Закон передбачає можливість повернути арештоване майно у кримінальному провадженні та зняти арешт з майна у кримінальній справі, якщо для такого обмеження більше немає законних підстав або арешт був накладений необґрунтовано. Власник майна, його захисник чи інший законний представник можуть звернутися до суду з відповідним клопотанням, а в окремих випадках арешт скасовується прокурором або судом автоматично. Головне — знати свої права, дотримуватися встановленої процедури та своєчасно скористатися передбаченими законом способами захисту права власності.

Відповідно до ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно із ст.169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Копія судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, копія судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна негайно після його оголошення вручається слідчому, прокурору. У разі відсутності слідчого, прокурора під час оголошення судового рішення його копія надсилається таким особам не пізніше наступного робочого дня.

Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Відповідно до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно. Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Арешт майна у кримінальному провадженні: судова практика

Норми Кримінального процесуального кодексу України визначають загальні правила накладення та скасування арешту майна у кримінальному провадженні, однак правильне застосування цих положень значною мірою формується саме судовою практикою. Верховний Суд та апеляційні суди неодноразово наголошували, що арешт майна є винятковим заходом, який допускається лише за наявності достатніх правових підстав, належних доказів і з дотриманням принципу пропорційності втручання у право власності. Нижче наведено актуальну судову практику щодо арешту майна у кримінальному провадженні, яка допоможе краще зрозуміти, у яких випадках суди визнають арешт законним, а коли скасовують його як необґрунтований.

До прикладу, можна навести ухвалу про арешт майна Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 липня 2026 року у справі № 389/4566/25.

За обставинами справи, слідчий СВ ВП №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням у якому, у межах кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000943 від 04.12.2025, з метою відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, шляхом заборони відчуження та розпорядження, накласти арешт на квартиру загальною площею 47.4 кв.м., житловою площею 34,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Клопотання аргументовано наступним. Під час досудового розслідування встановлено, що 12 вересня 2025 року ОСОБА_6 , за загиблого на війні сина військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_7 , отримав грошову допомогу в сумі 3000000 грн. на банківську картку «АТ «ОЩАДБАНК» № НОМЕР_1 . В подальшому на початку жовтня 2025 року ОСОБА_6 з метою реконструювання паркану найняв ОСОБА_5 , який після виконання будівельних робіт дізнався, про грошові кошти в сумі 3000000 грн., які знаходяться на банківській картці «АТ «ОЩАДБАНК» № НОМЕР_1 належній ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_5 переслідуючи мету особистого збагачення за рахунок викрадення офіційного документу, а саме належної ОСОБА_6 банківської картки «АТ «ОЩАДБАНК» № НОМЕР_1 , для подальшої крадіжки грошових коштів з вказаної банківської картки вступив у попередню злочинну змову з ОСОБА_8 . Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на викрадення офіційних документів (точної дати та часу досудовим розслідуванням встановити не представилось можливим), але не раніше 08 листопада 2025 року, ОСОБА_8 згідно попереднього розподілу ролей, перебуваючи за адресою пров. Адамівський, 4, сел. Олександрівка, Кропивницького району, Кіровоградської області де в той ж час знаходився ОСОБА_6 , скориставшись тим, що її злочинні дії не будуть помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу, таємно викрала належну ОСОБА_6 банківську карту «АТ «ОЩАДБАНК» № НОМЕР_1 , яку в подальшому передала ОСОБА_5 , з метою крадіжки грошових коштів з вказаної банківської картки, яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_6 , тобто предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст.357 КК України.

Крім того, (точної дати та часу досудовим розслідуванням встановити не представилось можливим), але не раніше 08 листопада 2025 року у ОСОБА_5 виник умисел на незаконне заволодіння паспортом, належним ОСОБА_6 . Реалізуючи даний злочинний умисел ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що зазначений документ є важливим особистим документом, втрата яких істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою незаконного заволодіння вказаним документом, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , шахрайським шляхом, заволодів паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_6 , розпорядившись ним на власний розсуд.

10.11.2025 у ОСОБА_5 , який незаконно заволодів банківською карту Акціонерного Товариства «ОЩАДБАНК» (надалі - АТ «ОЩАДБАНК») належною ОСОБА_6 , раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а саме на крадіжку грошових коштів, з вказаної банківської картки, належних ОСОБА_6 . Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, в цілях власної незаконної наживи, в період воєнного стану, в період з 10.11.2025 по 05.12.2025 ОСОБА_5 шляхом вільного доступу таємно, користуючись банкоматом «ATM UKR OLEKSANDRIVKA BRANCH», який знаходиться в сел. Олександрівка Кропивницького району Кіровоградської області, ввівши пароль, викрав з банківської картки АТ «ОЩАДБАНК» № НОМЕР_1 грошові кошти загальною сумою 2345830 грн., належні ОСОБА_6 .

Після цього ОСОБА_5 викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, спричинивши своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 2345830 грн.

Крім того, 06 грудня 2025 року у ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на легалізацію (відмивання) майна, а саме грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, які були отримані ним унаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України. Реалізуючи зазначений умисел, діючи умисно та з корисливих мотивів, заволодівши за вищевказаних обставин грошовими коштами у загальній сумі 2345830 грн, внаслідок крадіжки грошових коштів з банківської картки АТ «ОЩАДБАНК» № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 , 06.12.2025 за вказані грошові кошти здійснив купівлю автомобіля марки «Volkswagen Touareg» державний реєстраційний нормер НОМЕР_2 , який передав у власність синові ОСОБА_9 , тим самим маскуючи незаконність їх походження за відсутності будь-яких правових підстав на це, та таким чином легалізувавши отримані незаконним шляхом грошові кошти на вказану суму.

У межах кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000943 від 04.12.2025, 08.06.2026 ОСОБА_5 заочно повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.1 ст.209, ч.2 ст.28, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України.

Внаслідок вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, потерпілому ОСОБА_6 завдано майнову шкоду на загальну суму 2345830,00 грн. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності ОСОБА_5 перебуває квартира, розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 17000 доларів США, що на момент подачі клопотання відносно гривні становить 752250,00 грн.

З огляду на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за вчинення яких законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, на даний час в рамках кримінального провадження потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування ОСОБА_5 завданих збитків, з метою забезпечення можливості виконання процесуальних дій, відшкодування завданих кримінальними правопорушеннями матеріальних збитків, та забезпечення виконання у подальшому судових рішень у кримінальному провадженні, слідчий звернувся до суду з даним клопотанням.

Судом встановлено, що у провадженні слідчих СВ ВП №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, у тому числі ОСОБА_3 , перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000943 від 04.12.2025, у межах якого 08.06.2026 ОСОБА_5 заочно обгрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.1 ст.209, ч.2 ст.28, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 .

У межах вказаного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_10 до ОСОБА_5 подано цивільний позов про відшкодування, заподіяної кримінальним правопорушенням, майнової шкоди в сумі 3345830,00 грн.

Сам факт спричинення шкоди та встановлення її розміру у законний спосіб викликає необхідність забезпечення потенційно можливого в майбутньому відшкодування цієї шкоди, в тому числі шляхом накладення арешту на майно підозрюваного, при цьому об`єктивно необхідної для запобігання можливості відчуження майна, оскільки в протилежному випадку нівелюється сама мета застосування арешту. З положень ст.170 КПК України вбачається, що слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні. Протилежний же підхід не відповідав би меті арешту, втіленій у ч.1 ст.170 КК України, та в цей же час створив би нездоланні перешкоди для державних органів у досягненні цілей боротьби зі злочинністю.

На користь наведеного висновку свідчить і тлумачення положень ч.2 ст.173 КПК України, в яких визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати власне розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. У ч.8 ст.170 КПК України регламентовано, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. Тобто, вказаний законодавцем альтернативний виклад обставин, які підлягають врахуванню, дає підстави стверджувати про можливість визначення співмірності предмету арешту у співвідношенні з розміром шкоди, завданої злочинами.

Матеріали клопотання свідчать про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться у клопотанні слідчого, захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна є виправданим і необхідним з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, при цьому він не позбавляє права на власність/володіння майном, а має характер тимчасових обмежень.

Також при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею враховується правова підстава для арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального не встановлено. При цьому не встановлено, що накладення зазначеного арешту порушить права третіх осіб.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких класифікуються як особливо тяжкий, передбачено конфіскацію майна, потерпілим подано цивільний позов про відшкодування заподіяної майнової шкоди, розмір якої узгоджується із вартістю майна про накладення арешту на яке ставиться питання, наявні достатні підстави вважати, що у випадку визнання судом останнього винуватим у інкримінованих йому діяннях на нього буде покладено обов`язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, зокрема, за рахунок належного йому майна у вигляді квартири, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) та/або конфіскації майна, вбачається необхідним клопотання задовольнити.

Водночас слід зазначити, що судове рішення слідчого судді про арешт майна не перешкоджає зверненню його власника до слідчого судді чи суду (в залежності від стадії провадження) з клопотанням за правилами ст.174 КПК України, відповідно до яких арешт майна може бути скасовано повністю чи частково за клопотанням власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Як наслідок, суд постановив, накласти арешт, у межах кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000943 від 04.12.2025, на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , шляхом заборони відчуження та розпорядження. Згідно з положеннями ч.1 ст.174 КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором. Зобов`язати слідчого, прокурора невідкладно повідомити заінтересованих осіб про накладення арешту на майно. Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Детальніше ухвала за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138192015

Також, приміром, можна навести ухвалу про скасування арешту майна Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.05.2026 року у справі № 487/320/26.

За обставинами справи, 4.01.2026 до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшов обвинувальний акт, затверджений заступником керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_6 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України. Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 16.01.2026 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду. В судовому засіданні захисником ОСОБА_4 заявлено клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 30.10.2025 року на транспортний засіб марки «Audi» моделі «A8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Клопотання вмотивоване тим, що правова кваліфікація на сьогоднішній день змінилась з ч. 3 ст. 369-2 КК України на ч. 2 ст. 369-2 КК України та санкція ч. 2 ст. 369-2 КК України не передбачає конфіскації майна. Просив клопотання задовольнити та скасувати арешт майна. Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника, просив його задовольнити. В судовому засіданні прокурор не заперечував проти задоволення клопотання захисника.

Судом було зазначено, що відповідно до ухвали слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_7 від 30.10.2025 року (справа №487/7881/25, провадження №1-кс/487/4733/25) арешт було накладено на транспортний засіб марки «Audi» моделі «A8», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 , 2005 року випуску, із забороною розпорядження та відчуження.

Арешт майна було накладено на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України - арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, оскільки 19.10.2025 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, санкція статті якого передбачає покарання, у тому числі, у вигляді конфіскації майна.

У відповідності до обставин, викладених в обвинувальному акті, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Санкцією ч. 1 статті 332 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років.

Також, санкцією ч. 2 статті 369-2 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п`яти років.

В ході розгляду клопотання встановлено, що необхідність арешту вищезазначеного майна відпала, про що, також, свідчить позиція прокурора про відсутність заперечень щодо скасування арешту майна.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що захисник ОСОБА_4 довів відсутність потреби в подальшому арешті майна, а саме: транспортного засобу марки «Audi» моделі «A8», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 , 2005 року випуску, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, тому заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Як наслідок, суд ухвалив, клопотання захисника ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026152030000039 від 12.01.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України, про скасування арешту майна - задовольнити. Скасувати арешт майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_7 від 30.10.2025 року (справа №487/7881/25, провадження №1-кс/487/4733/25) на транспортний засіб марки «Audi» моделі «A8», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 , 2005 року випуску. Ухвала оскарженню не підлягає.

Детальніше ухвала за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136590435

Висновок

Арешт майна у кримінальному провадженні є тимчасовим заходом, який застосовується лише у випадках і порядку, визначених законом. Власнику майна важливо знати свої права, розуміти підстави для арешту майна, уміти перевірити, чи накладено арешт на майно, а також знати, як зняти арешт з майна та повернути арештоване майно у кримінальному провадженні. Якщо арешт накладено без достатніх правових підстав або необхідність у ньому відпала, він може бути скасований за рішенням суду. Знання вимог КПК України та своєчасне використання передбачених законом процесуальних механізмів дозволяють ефективно захистити право власності й домогтися скасування необґрунтованого арешту майна.

Кримінальне право

Корисні поради