Визнання батьківства в Україні: як подати заяву, звернутися до суду, які потрібні документи та чи можна визнати батьківство без ДНК-експертизи.

Яким чином провадиться визнання батьківства в Україні? та Що треба для визнання батьківства?

В Україні визнання батьківства можливе як у добровільному, так і в судовому порядку залежно від конкретної життєвої ситуації. Якщо батьки дитини не перебувають у шлюбі, батьківство можна оформити шляхом спільної заяви до органу ДРАЦС, а за наявності спору чи відсутності такої заяви – через судове визнання батьківства. Закон також передбачає порядок встановлення факту батьківства після смерті чоловіка, внесення змін до актового запису про народження та видачу нового свідоцтва. Знання цих правил допоможе правильно пройти процедуру визнання батьківства, захистити права дитини та забезпечити офіційне підтвердження родинних відносин.

Відповідно до ст.125 Сімейного кодексу України (далі – «СК України»), якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Згідно із ст.126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Відповідно до ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Згідно із ст.129 СК України, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Відповідно до ст.130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Згідно із ст.134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться відповідно до цієї статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина. Якщо батьки дитини невідомі, державна реєстрація її народження проводиться за рішенням органу опіки та піклування, яким визначається прізвище, власне ім'я, по батькові дитини і відомості про батьків.

Згідно із ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мотивуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження рішення про відмову в адміністративному та/або в судовому порядку. Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису. У разі зберігання актового запису цивільного стану у державній архівній установі внесення змін безпосередньо до актового запису проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану. У разі якщо актовий запис цивільного стану, до якого необхідно внести зміни у зв'язку з усиновленням, скасуванням усиновлення, визнанням усиновлення недійсним, визнанням та встановленням факту батьківства, материнства, а також доповненням і виправленням відомостей, що в ньому містяться, було складено компетентним органом іноземної держави, з якою Україною не укладено договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, або якщо законодавством іноземної держави встановлено інший порядок внесення змін, відмінний від передбаченого законодавством України, актовий запис цивільного стану попередньо поновлюється відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника. Про поновлення актового запису цивільного стану та внесення до нього відповідних змін повідомляється компетентному органу іноземної держави. Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Як подати заяву про визнання батьківства?

Щоб подати заяву про визнання батьківства, не обов'язково перебувати у шлюбі. Якщо між батьками немає спору, вони можуть спільно звернутися до органу ДРАЦС як до народження дитини, так і після її народження. Закон також дозволяє подати заяву через представника або поштою за умови нотаріального посвідчення підпису. Після розгляду документів до актового запису про народження вносяться необхідні зміни, а за потреби видається нове свідоцтво. Якщо ж між батьками виник спір або подати спільну заяву неможливо, визнання батьківства здійснюється за рішенням суду.

Згідно із ст.126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, їх поновлюють та припиняють їхню дію; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті. Дипломатичні представництва і консульські установи України проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті щодо громадян України, приймають і розглядають заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії. Державна реєстрація зміни імені та розірвання шлюбу проводиться дипломатичними представництвами і консульськими установами України лише щодо громадян України, які постійно проживають за кордоном. Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану. Органи державної реєстрації актів цивільного стану повідомляють компетентні органи іноземних держав, з якими Україною укладено договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах, про державну реєстрацію актів цивільного стану громадян таких держав, якщо правилами договорів передбачено надання зазначених відомостей.

Згідно із ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мотивуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження рішення про відмову в адміністративному та/або в судовому порядку. Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису. У разі зберігання актового запису цивільного стану у державній архівній установі внесення змін безпосередньо до актового запису проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану. У разі якщо актовий запис цивільного стану, до якого необхідно внести зміни у зв'язку з усиновленням, скасуванням усиновлення, визнанням усиновлення недійсним, визнанням та встановленням факту батьківства, материнства, а також доповненням і виправленням відомостей, що в ньому містяться, було складено компетентним органом іноземної держави, з якою Україною не укладено договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, або якщо законодавством іноземної держави встановлено інший порядок внесення змін, відмінний від передбаченого законодавством України, актовий запис цивільного стану попередньо поновлюється відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника. Про поновлення актового запису цивільного стану та внесення до нього відповідних змін повідомляється компетентному органу іноземної держави. Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Порядок подання заяви про визнання батьківства залежить від того, чи між батьками існує згода щодо походження дитини. Якщо мати та батько не перебувають у шлюбі й обоє визнають батьківство, вони можуть подати спільну заяву до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС). Таку заяву дозволено подати як до народження дитини, так і після її народження.

Для подання заяви, як правило, необхідно надати: паспорти або інші документи, що посвідчують особу батьків; реєстраційні номери облікових карток платників податків (за наявності); медичний документ про вагітність (якщо заява подається до народження дитини); свідоцтво про народження дитини (якщо дитина вже народилася).

Якщо один із батьків не може особисто звернутися до ДРАЦС, його заява може бути подана через представника або надіслана поштою. У такому випадку справжність підпису на заяві повинна бути нотаріально засвідчена, а повноваження представника підтверджені нотаріально посвідченою довіреністю.

Після прийняття заяви орган ДРАЦС вносить відповідні відомості до актового запису про народження дитини. Якщо дитина вже була зареєстрована без зазначення батька або із записом відповідно до вимог статті 135 Сімейного кодексу України, до актового запису вносяться зміни та видається нове свідоцтво про народження.

Якщо спільну заяву подати неможливо через відсутність згоди між батьками, смерть одного з них або інші обставини, питання визнання батьківства вирішується у судовому порядку. Після набрання законної сили рішенням суду орган ДРАЦС вносить зміни до актового запису про народження та видає нове свідоцтво.

Як визнати батьківство в судовому порядку?

Якщо між батьками виник спір або один із них відмовляється добровільно визнати дитину, визнання батьківства в судовому порядку є законним способом захистити права дитини та батьків. Суд досліджує всі надані докази батьківства, за необхідності може призначити ДНК-експертизу, після чого ухвалює рішення про встановлення або невстановлення батьківства. У разі задоволення позову рішення суду є підставою для внесення змін до актового запису про народження та видачі нового свідоцтва, що офіційно підтверджує судове визнання батьківства.

Відповідно до ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – «ЦПК України»),  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Згідно із ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Особливості визначення шкоди, завданої у результаті виведення банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправних (незаконних) індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України особам, які на дату прийняття таких індивідуальних актів або рішень, відповідно, мали статус учасників такого банку, встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Особливості визначення шкоди, завданої внаслідок продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, на підставі протиправних (незаконних) рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, встановлюються Законом України «Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків»

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.5-7 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз’яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов’язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

Згідно із ст.109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Важливими є наступні приклади із судової практики щодо питання визнання батьківства.

До прикладу, можна навести рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 серпня 2024 року у справі № 720/178/21.

За обставинами справи, позивач ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат звернулась до Новоселицького районного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства відносно дитини, який народився у неї ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Редеуці Сучавського повіту Республіки Румунія , посилаючись на те, що протягом 2019 року між нею та відповідачем склались сімейні відносини, стосунки носили постійний характер. В жовтні 2019 року позивач завагітніла від відповідача, про що його повідомила. Він позитивно сприйняв дану новину . Оскільки вона була громадянкою Румунії, то вони вирішили, що дитина буде народжуватися в Румунії, оскільки там кращі умови. В період її вагітності відповідач визнавав своє батьківство відносно сина ОСОБА_4 . Після народження дитини відносини між ними погіршилися і він відмовився записати дитину на себе.

Судом було зазначено, що ухвалою Новоселицького районного суду від 18 травня 2021 року до справі була призначена судова-генетична експертиза. Суд зобов`язав сторін разом з дитиною з`являтися до експертної установи для відбору експертних зразків. Роз`яснив наслідки неявки. Однак відповідач відмовився виконувати ухвалу суду і без поважних причин не з`явився для надання біологічних матеріалів експерту. У зв`язку з ухилянням відповідача від проведення експертизи, справа була повернута в суд для розгляду по суті. 12 липня 2024 року ОСОБА_2 електронною почтою подав до Новоселицького районного суду письмову заяву. Просив розглянути справу без нього та його представника. Своє батьківство відносно сина ОСОБА_4 визнав.

Судом встановлено, що відповідач добровільно звернувся до суду із письмовою заявою про визнання свого батьківства відносно сина ОСОБА_4 , який народився у позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Редеуці Сучавського повіту Руспубліки Румунія. Визнання відповідачем свого батьківства не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Так, по справі була призначена судова-генетична експертиза, якою суд зобов`язав сторони разом з дитиною з`явитися до експертної установи для відбору експертних зразків та роз`яснив наслідки неявки. Позивач для проведення експертизи з`явилася, однак відповідач відмовився виконати ухвалу суду і без поважних причин не з`явився для надання біологічних матеріалів експерту.

Відмова відповідача від виконання ухвали суду про проведення судової генетичної експертизи свідчить про його небажання довести суду, що він не є батьком дитини позивача. Його письмова заява про визнання своє батьківства по відношенню до дитини позивача суд вважає як письмовий доказ зібраний відповідно до норм ЦПК України.

Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України. Згідно з якою, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

При розгляді даної справи щодо визнання батьківства суд виходити зі змісту частини 2 статті 128 СК України відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 17 травня 2007 року у справі «Jevremovic v. Serbia» зазначив, що у відповідності до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини.

Постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущення.

Суд, враховуючи інтереси дитини, а також те, що відповідач визнав своє батьківство відносно сина ОСОБА_4 приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача про визнання батьківства .

Як наслідок, суд ухвалив, позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат до ОСОБА_2 про визнання батьківства - задовольнити. Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 батьком неповнолітнього сина ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Редеуці Сучавського повіту Республіка Румунія, громадянина Республіки Румунія.

Детальніше у рішенні за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122181152

Додатково, приміром можна навести рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2026 року у справі № 341/864/26.

За обставинами справи, 14.05.2026 представниця ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про народження. У позові просить: - виключити відомості про ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як батька дитини з актового запису від 07 червня 2022 року № 143 про народження ОСОБА_6 , складеного Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ); - стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7300,0 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач з відповідачкою перебували у шлюбі. За час подружнього життя у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням суду шлюб між сторонами розірваний. У червні 2019 року позивач переїхав на постійне місце проживання у с. Єгорівка Прилуцького району Чернігівської області. Ніяких стосунків позивач із відповідачкою не мав. У травні 2022 року, коли позивач перебував на роботі у Чеській Республіці, йому зателефонувала відповідачка і повідомила, що народила дитину від іншого чоловіка. Відповідачка ОСОБА_2 вимагала від позивача, щоб він посвідчив у консульській установі заяву про визнання себе батьком дитини. Проте, позивачу було відмовлено в оформленні такої заяви. У лютому 2026 року відповідачка звернулась до суду з позовом до позивача про стягнення аліментів на утримання двох дітей: дочки ОСОБА_8 та дочки ОСОБА_6 . З цієї позовної заяви позивач дізнався, що він був записаний батьком дитини ОСОБА_6 . Заперечуючи проти стягнення аліментів, позивач подав до відповідачки зустрічну позовну заяву про оспорювання батьківства та виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про народження. Після ознайомлення із зустрічною позовною заявою відповідачка подала до суду заяву про залишення її позовної заяви без розгляду.

Судом зазначено, що відповідачка у судовому засіданні позов визнала, підтвердила, що позивач не є біологічним батьком дитини ОСОБА_6 . Просила відмовити у стягненні з неї витрат на правничу допомогу у розмірі 7300,0 грн повністю. Зазначила, що такі витрати значно завищені. У неї скрутне матеріальне становище, двоє неповнолітніх дітей. Зазначила, що позивач сам не хотів піти у відділ РАЦСУ та написати заяву про виключення даних про нього як про батька дитини. Також, додала, що позивач усе забрав з їхньої спільної хати. Нічого дітям не залишив. Доки старшій спільній дитині не було 18 років позивачу було вигідно мати трьох дітей, оскільки це надавало йому можливість їздити за кордон. Після того, як спільній старшій дитині сторін виповнилось 18 років, позивач звернувся до суду з цим позовом, хоча раніше сам не хотів з`явитись до РАЦСу для вирішення цього питання в адміністративному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З огляду на те, що відповідачка визнала позов і факт, що позивач не є біологічним батьком дитини ОСОБА_6 , суд відмовив у призначенні молекулярно-генетичної експертизи, проти чого заперечувала й відповідачка.

У судовому засіданні представниця позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позові. Просила позов задовольнити. Оскільки відповідачка позов визнала, представниця позивача просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,0 грн, Судовий збір розподілити відповідно до статті 142 ЦПК України.

Суд установив, що ОСОБА_6 народилася до спливу десяти місяців після припинення шлюбу сторін. За заявою матері та на підставі свідоцтва про шлюб батьком дитини було записано позивача.

При цьому в адміністратвиному порядку сторони внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 не змогли.

Згідно зі статтею 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126, 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що особа, яка записана батьком дитини, має право оспорювати своє батьківство, пред`являти позов про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини. При розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Відповідачка будь-яких доказів спростування вказаних у позовній заяві обставин не надала. Навпаки, визнала позов в повному обсязі.

Таким чином, суд вважає установленим, що відсутнє кровне споріднення між позивачем, записаним батьком, і дитиною ОСОБА_6 .

Як наслідок, суд ухвалив, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, про виключення запису як батька з актового запису про народження дитини задовольнити повністю.

Виключити запис про ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як батька дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з актового запису Галицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 07 червня 2022 року № 143 про народження дитини.

Детаільніше у рішенні за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137798851

Чи можна визнати батьківство без експертизи?

Багато хто вважає, що визнання батьківства без ДНК-експертизи неможливе, однак це не відповідає закону та судовій практиці. Хоча ДНК-експертиза є одним із найпереконливіших доказів походження дитини, суд може встановити батьківство без експертизи, якщо надані інші належні та допустимі докази у своїй сукупності підтверджують родинний зв'язок. Наприклад, суд враховує спільне проживання батьків, ведення спільного господарства, виховання чи утримання дитини, показання свідків, письмові докази та інші обставини, що свідчать про визнання батьківства.

Важливим у даному випадку є позиція, яка викладена у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц 16 травня 2018 року, де Верховний Суд зазначив, що щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Судово-генетична та судово-імунологічна експертизи у цій справі не проведені, проте, встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження ОСОБА_7 від позивача: сумісне проживання відповідача разом із позивачем без реєстрації шлюбу до і на момент народження дитини у квартирі батьків позивача, визнання позивачем дитини своєю. Детальніше у постанові за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/74064505

Таким чином, Верховний Суд у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц, суд зазначив, що судово-генетична (ДНК) або судово-імунологічна експертиза є найбільш переконливим доказом і може бути підставою для категоричного висновку про наявність батьківства. Водночас відсутність такої експертизи сама по собі не є підставою для відмови у визнанні батьківства. Суд повинен оцінити всі надані сторонами докази в їх сукупності, зокрема спільне проживання чоловіка і матері дитини, ведення ними спільного господарства, спільне виховання чи утримання дитини, а також інші докази, що підтверджують визнання особою свого батьківства. Тому, якщо сукупність належних і допустимих доказів підтверджує походження дитини від певної особи, визнання батьківства можливе і без проведення ДНК-експертизи.

Додатково, важливою є позиція, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18, де Верховний Суд зазначив, що висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку. Разом із тим, підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися в їх сукупності. Детальніше у постанові за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/87760362

Таким чином, Верховний Суд у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 наголосив, що судово-генетична (ДНК) або судово-імунологічна експертиза є важливим доказом, який може стати підставою для категоричного висновку про наявність батьківства. Водночас проведення такої експертизи не є обов'язковою умовою для задоволення позову. Суд має оцінювати всі надані сторонами докази у їх сукупності, а підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують походження дитини від певної особи та зібрані відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Висновок

Визнання батьківства в Україні можливе як у добровільному порядку шляхом подання спільної заяви до органу ДРАЦС, так і через судове визнання батьківства, якщо між сторонами виник спір або подати заяву неможливо. Для успішного вирішення питання важливо правильно підготувати документи, зібрати належні докази та дотриматися вимог законодавства. При цьому ДНК-експертиза є одним із найпереконливіших доказів, але не є обов'язковою у кожній справі, адже суд оцінює всі докази у їх сукупності. Знання того, як визнати батьківство, як подати заяву про визнання батьківства та коли необхідно звертатися до суду, допоможе ефективно захистити права дитини й батьків та офіційно підтвердити сімейні правовідносини.