Хто є бенефіціарним власником процентів за позикою нерезиденту та коли застосовується знижена ставка податку — практика Верховного Суду.

Питання визначення бенефіціарного власника доходу при виплаті процентів нерезиденту має ключове значення для застосування пониженої ставки податку відповідно до міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування. У постанові Верховного Суду від 18 березня 2025 року у справі №500/1744/24 сформульовано важливі правові підходи щодо доказування статусу бенефіціарного власника та меж повноважень контролюючого органу під час податкової перевірки.

Суть податкового спору та позиції сторін

Контролюючий орган за результатами документальної перевірки дійшов висновку про неправомірне застосування платником податку зниженої ставки оподаткування при виплаті процентів на користь нерезидента — компанії, зареєстрованої у Республіці Кіпр. Податковий орган вважав, що така компанія не є фактичним отримувачем доходу, а виконує лише посередницьку функцію, тоді як реальним вигодонабувачем є інша іноземна структура.

Платник податку наполягав, що проценти сплачувалися саме кіпрській компанії, яка мала право розпоряджатися отриманим доходом, що підтверджується умовами договору позики та листами нерезидента.

Бенефіціарний власник доходу: критерії оцінки

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2025 року у справі №500/1744/24 звернув увагу, що для цілей застосування міжнародного договору особа повинна бути не лише формальним отримувачем доходу, а й фактичним власником, який визначає подальшу економічну долю таких коштів.

Ознаки відсутності бенефіціарного володіння доходом

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2025 року у справі №500/1744/24 зазначив, що на відсутність статусу бенефіціарного власника можуть вказувати дзеркальні операції між нерезидентом та третьою особою, мінімальний часовий інтервал між отриманням доходу та його подальшим перерахуванням, відсутність власних ризиків у нерезидента, а також відсутність достатніх ресурсів для самостійного здійснення фінансової діяльності.

Право розпорядження доходом як ключовий критерій

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2025 року у справі №500/1744/24 підкреслив, що вирішальним є встановлення факту, чи мав нерезидент право користуватися отриманими процентами та визначати їх подальше використання без юридичного або договірного обов’язку передавати такі кошти іншій особі. Саме ця обставина є визначальною для визнання нерезидента бенефіціарним власником доходу.

Обов’язок доказування у податкових спорах

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2025 року у справі №500/1744/24 нагадав, що відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме контролюючий орган зобов’язаний довести обставини, які стали підставою для донарахування податкових зобов’язань. Лише у випадку надання податковим органом належних і достатніх доказів платник податків зобов’язаний їх спростовувати.

У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що податковий орган не довів відсутність у нерезидента статусу бенефіціарного власника доходу, а тому підстави для відмови у застосуванні зниженої ставки податку були відсутні.

Детальніше постанова Верховного Суду від 18 березня 2025 року у справі №500/1744/24 за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125933033 

Висновки

Постанова Верховного Суду у справі № 500/1744/24 має суттєве практичне значення для платників податків, які здійснюють виплату процентів нерезидентам. Суд підтвердив, що сам факт участі кількох іноземних компаній у фінансовій структурі не свідчить автоматично про відсутність бенефіціарного власника доходу. Контролюючий орган зобов’язаний довести штучність схеми та відсутність у нерезидента права розпорядження доходом. За відсутності таких доказів платник податку має право застосовувати знижені ставки оподаткування, передбачені міжнародними договорами України.