Оподаткування дивідендів нерезиденту, постійне представництво, ставка 5% чи 15%: позиція Верховного Суду у податковому спорі.

Питання оподаткування дивідендів, що виплачуються нерезидентам, залишається одним із найбільш конфліктних у податкових спорах. Особливо це стосується випадків, коли контролюючі органи вважають, що нерезидент здійснює діяльність в Україні через постійне представництво. Постанова Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі № 280/4264/21 сформувала важливі правові орієнтири щодо застосування пониженої ставки податку та критеріїв наявності постійного представництва.

Суть податкового спору та позиції сторін

Спір виник у зв’язку з донарахуванням податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 15% замість 5% при виплаті дивідендів на користь компанії BKW GROUP LTD – резидента Республіки Кіпр. Податковий орган вважав, що кіпрська компанія здійснювала господарську діяльність в Україні через постійне представництво, а тому положення Конвенції між Україною та Кіпром щодо зниженої ставки не підлягали застосуванню.

Позивач наполягав, що дивіденди є результатом діяльності українського товариства, а не нерезидента, а участь представників BKW GROUP LTD у загальних зборах та управлінні корпоративними правами має інвестиційний, а не підприємницький характер і не утворює постійного представництва.

Постійне представництво нерезидента: підхід Верховного Суду

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2025 року у справі № 280/4264/21 детально проаналізував норми Податкового кодексу України, положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр та Коментарі ОЕСР до Модельної конвенції. Суд наголосив, що для визнання наявності постійного представництва вирішальне значення має фактичний характер діяльності нерезидента в Україні, а не лише формальна участь у корпоративному управлінні.

Корпоративні права та участь у зборах не дорівнюють господарській діяльності

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2025 року у справі № 280/4264/21 зазначив, що володіння корпоративними правами, участь у загальних зборах учасників, підписання протоколів та надання згоди на вчинення значних правочинів є реалізацією прав інвестора і не свідчать про здійснення господарської діяльності нерезидентом в Україні. Такі дії не можуть автоматично кваліфікуватися як діяльність через постійне представництво.

Критерії виходу за межі підготовчої та допоміжної діяльності

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2025 року у справі № 280/4264/21 підкреслив, що постійне представництво виникає лише тоді, коли діяльність в Україні є системною, спрямованою на отримання доходу нерезидентом та фактично дублює його основну підприємницьку діяльність. Разові або управлінські дії, пов’язані з інвестуванням, самі по собі не утворюють такого представництва.

Податкова ставка 5% та застосування Конвенції з Кіпром

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2025 року у справі № 280/4264/21 звернув увагу, що у спірний період норми Податкового кодексу України не покладали на платників єдиного податку обов’язку утримувати податок на прибуток нерезидента за загальною ставкою 15%. За відсутності доведеного постійного представництва нерезидента, платник податку правомірно застосував понижену ставку 5% відповідно до статті 10 Конвенції між Україною та Кіпром.

Детальніше постанова Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі № 280/4264/21 за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126136681 

Висновки

Постанова Верховного Суду у справі № 280/4264/21 має суттєве значення для податкової практики, оскільки чітко розмежовує інвестиційну діяльність нерезидента та господарську діяльність через постійне представництво. Суд підтвердив, що сама по собі участь нерезидента в управлінні корпоративними правами українського підприємства не є підставою для донарахування податку за ставкою 15%. Для платників податків це рішення є важливим аргументом у спорах щодо застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування та захисту права на використання понижених ставок податку.