Розмір штрафів за несплату ПДФО податковим агентом: коли застосовується 25%, 50% або 75% штрафу згідно зі ст. 127 ПК України та позицією Верховного Суду.

Несплата або неперерахування податковим агентом податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) до або під час виплати доходу є підставою для застосування штрафних санкцій відповідно до статті 127 Податкового кодексу України. Практичні аспекти визначення розміру таких штрафів були детально роз’яснені Верховним Судом у постанові від 21 січня 2020 року у справі №820/11382/15.

Правова природа відповідальності податкового агента

Податковий агент зобов’язаний утримати та перерахувати ПДФО до бюджету до або під час виплати доходу на користь платника податків. Невиконання цього обов’язку утворює склад податкового правопорушення, передбаченого статтею 127 Податкового кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2020 року у справі №820/11382/15 наголосив, що відповідальність за цією нормою настає саме за бездіяльність податкового агента, а не за несвоєчасну сплату вже узгодженого податкового зобов’язання, яка охоплюється статтею 126 ПК України.

Розмір штрафних санкцій за статтею 127 ПК України

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України встановлено диференційований розмір штрафів залежно від кількості вчинених правопорушень:

25% штрафу — первинне порушення

Застосовується у разі першого факту ненарахування, неутримання або несплати (неперерахування) податку до або під час виплати доходу.

50% штрафу — повторне порушення протягом 1095 днів

Накладається, якщо аналогічне порушення вчинене повторно в межах строку давності 1095 днів.

75% штрафу — третє та кожне наступне порушення

Застосовується у разі вчинення таких дій втретє і більше протягом зазначеного періоду.

Повторність податкового правопорушення: підхід Верховного Суду

У постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі №820/11382/15 сформульовано ключовий правовий висновок: кожен встановлений факт несплати ПДФО до або під час виплати доходу є окремим податковим правопорушенням, а розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості таких фактів, незалежно від того, чи виявлені вони в межах однієї податкової перевірки.

Суд відхилив аргументи про те, що повторність можлива лише після винесення попереднього податкового повідомлення-рішення, наголосивши, що кваліфікуючою ознакою є фактичне вчинення кількох порушень, а не момент їх фіксації контролюючим органом.

Відмежування статей 126 та 127 ПК України

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2020 року у справі №820/11382/15 чітко розмежував застосування статей 126 та 127 Податкового кодексу України. Стаття 126 застосовується у разі несвоєчасної сплати платником узгодженого грошового зобов’язання. Натомість стаття 127 регулює відповідальність податкового агента за несплату або неперерахування податку саме до або під час виплати доходу, що є самостійним складом податкового правопорушення.

Детальніше з текстом постанови КАС ВС у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів від 21 січня 2020 року у справі № 820/11382/15 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/87478109 

Висновки

Несплата або неперерахування ПДФО податковим агентом до або під час виплати доходу тягне за собою відповідальність за статтею 127 Податкового кодексу України. Розмір штрафних санкцій визначається залежно від кількості допущених правопорушень протягом 1095 днів і не залежить від того, чи виявлені вони в межах однієї перевірки. Такий підхід забезпечує єдність правозастосування та відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 січня 2020 року у справі №820/11382/15.