Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є одним із ключових місцевих податків в Україні. Особливу практичну складність викликає застосування податкових пільг щодо нежитлової нерухомості, зокрема будівель промисловості.

Постанова Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 стала знаковою, оскільки сформувала новий правовий підхід до тлумачення підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Прохання дивитися повний текст постанови за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/87656460

Фактичні обставини справи

Суть податкового спору

Фізична особа – власник 1/3 частки нежитлової будівлі (млина) – оскаржила податкове повідомлення-рішення, яким їй було донараховано податок на нерухоме майно. Позивач вважав, що будівля є виробничою будівлею промисловості, а тому відповідно до Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування.

Податковий орган, у свою чергу, наполягав, що:

• будівля фактично не використовується для промислового виробництва;

• власник не є промисловим підприємством;

• отже, підстав для застосування податкової пільги немає.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої й апеляційної інстанцій стали на бік платника податків. Вони виходили з того, що:

• будівля за правовстановлюючими документами є виробничою;

• Податковий кодекс не містить вимоги щодо обов’язкового фактичного використання будівлі;

• форма власності та суб’єктний склад не мають визначального значення.

Правова позиція Верховного Суду

Відступ від попередньої судової практики

Передаючи справу на розгляд судової палати, Верховний Суд визнав необхідність відступити від попереднього правового висновку, викладеного у постанові від 15.05.2018 у справі № 806/2676/17.

Новий підхід ґрунтується не лише на формальній класифікації об’єкта нерухомості, а на об’єктно-функціональному аналізі.

Тлумачення підпункту «є» пункту 266.2.2 ПК України

Ключові висновки суду:

• Податкова пільга щодо будівель промисловості має об’єктний характер, але нерозривно пов’язана з функціональним призначенням такої будівлі.

• Сам факт віднесення об’єкта до будівель промисловості за класифікатором не є достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

• Вирішальним є фактичне використання будівлі для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції).

• Пільга може застосовуватися як до юридичних, так і до фізичних осіб, але лише за умови використання об’єкта за цільовим призначенням.

Значення прислівника «зокрема»

Верховний Суд наголосив, що слово «зокрема»:

• не обмежує перелік будівель промисловості;

• не означає автоматичне поширення пільги на всі такі об’єкти;

• використовується для виокремлення типових прикладів, а не для ігнорування функціонального критерію.

Практичні наслідки рішення

Для платників податків

• Власники промислових будівель не можуть розраховувати на пільгу автоматично.

• Необхідно довести фактичне використання об’єкта у промисловому виробництві.

• Невикористання будівлі або використання не за призначенням призводить до обов’язку сплати податку.

Для податкових органів

• Контролюючі органи мають право оцінювати не лише документи, а й реальний стан використання нерухомості.

• Рішення підтверджує законність донарахування податку у разі відсутності функціонального промислового використання.

Висновки

Постанова Верховного Суду у справі № 820/3556/17 сформувала оновлений правовий підхід до застосування податкових пільг щодо будівель промисловості. Суд чітко визначив, що:

Податкова пільга застосовується лише за умови фактичного використання будівлі за її промисловим функціональним призначенням, незалежно від форми власності чи статусу власника.

Це рішення має істотне значення для податкової практики та забезпечує баланс між інтересами держави і платників податків, водночас мінімізуючи ризики зловживання податковими пільгами.