Фактичні податкові перевірки є одним із найчутливіших інструментів податкового контролю, оскільки проводяться без попередження платника податків. Тому ключове значення має питання: наскільки детально контролюючий орган зобов’язаний розкривати підстави такої перевірки в наказі. Відповідь на це питання надав Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23.
Вимоги Податкового кодексу до наказу про фактичну перевірку
Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, наказ про проведення перевірки має містити, зокрема, підстави для її проведення, визначені Кодексом.
Фактична перевірка призначається за наявності підстав, прямо передбачених пунктом 80.2 статті 80 Кодексу. Однією з найпоширеніших є підпункт 80.2.2, який передбачає можливість перевірки у разі наявності або отримання інформації від державних органів чи органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства.
Чи обов’язково розкривати зміст фактичної підстави у наказі
Верховний Суд у справі № 420/9909/23 дійшов принципового висновку: контролюючий орган не зобов’язаний у наказі детально розкривати зміст отриманої інформації або конкретні обставини можливих порушень, якщо:
- у наказі чітко зазначено відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України;
- цей підпункт містить лише одну фактичну підставу для проведення перевірки.
Таким чином саме посилання на нумераційне позначення відповідного підпункту Кодексу є мінімально достатнім обсягом інформації, що відповідає вимогам податкового законодавства.
Правова позиція Верховного Суду у справі № 420/9909/23
У постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд сформулював узагальнюючий правовий висновок: якщо існують обґрунтовані підстави для призначення фактичної перевірки, наказ не є протиправним лише з тієї причини, що він не містить детального опису фактичних обставин, а обмежується посиланням на відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Суд також наголосив, що:
- об’єктивну наявність або відсутність підстав для перевірки оцінює суд, а не зміст наказу сам по собі;
- недоліки оформлення наказу, які не є істотними, не можуть автоматично призводити до його скасування.
Практичне значення для платників податків і ДПС
Для платників податків це рішення означає, що оскарження наказу лише з мотиву відсутності деталізації підстав перевірки є малоперспективним, якщо контролюючий орган послався на конкретний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України з єдиною фактичною підставою.
Для податкових органів позиція Верховного Суду підтверджує можливість формалізованого, але правомірного оформлення наказів, без розкриття службової інформації чи доказової бази ще на етапі призначення перевірки.
Детальніше з текстом постанови КАС ВС у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/
Висновки
Верховний Суд у справі № 420/9909/23 чітко розмежував поняття наявності підстав для фактичної перевірки та достатності їх відображення в наказі. Посилання в наказі лише на відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, за умови що він містить одну фактичну підставу, є законним і достатнім. Відсутність деталізації обставин не робить такий наказ протиправним.