Нерезиденти та постійні представництва: податкові ризики, критерії визнання, оподаткування, відповідальність та судовий захист за законодавством України.

У діяльності іноземних компаній в Україні ключовим є питання, що таке постійне представництво нерезидента, адже від цього залежить податковий статус, обсяг зобов’язань та ризик донарахувань. Податкові органи дедалі частіше аналізують фактичну діяльність нерезидентів, а не лише формальну реєстрацію, що підвищує ризик визнання постійного представництва навіть за відсутності окремого офісу.

Що таке постійне представництво нерезидента (ПКУ)?

Відповідно до підпункту 14.1.193 статті 14 Податкового кодексу України, постійне представництво — це постійне місце діяльності, через яке нерезидент повністю або частково здійснює господарську діяльність в Україні.

До таких форм відносяться, зокрема: офіс, філія, управління, будівельний майданчик, а також особи, які діють від імені нерезидента та мають повноваження укладати договори.

Саме на цій стадії виникає практичне питання: представництво це резидент чи нерезидент? Формально постійне представництво не є окремою юридичною особою, але для цілей оподаткування прирівнюється до платника податку в Україні.

Хто є фізичними особами-нерезидентами?

Згідно з підпунктом 14.1.122 статті 14 Податкового кодексу України, хто є фізичними особами-нерезидентами визначається за критеріями місця постійного проживання, центру життєвих інтересів та тривалості перебування в Україні.

У практиці це має значення, коли фізичні особи діють в інтересах іноземної компанії, створюючи підстави для постійного представництва нерезидента.

Ризик визнання постійного представництва

Ризик визнання постійного представництва виникає у випадках, коли фактична діяльність нерезидента виходить за межі підготовчої або допоміжної. Податкові органи оцінюють реальний економічний зміст операцій, наявність персоналу, повноваження представників та регулярність операцій.

Навіть якщо компанія не зареєструвалася, це не виключає застосування норм Постійне представництво ПКУ та донарахування податкових зобов’язань.

Оподаткування постійного представництва

Оподаткування постійного представництва здійснюється відповідно до пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України. Прибуток визначається за принципом «витягнутої руки» як для незалежного підприємства.

У практиці застосовується також оподаткування представництва нерезидента податком на прибуток, а у разі виплат доходів — утримання податку з доходів нерезидента.

Окремо слід враховувати обов’язок взяття на облік у контролюючих органах відповідно до статті 64 Податкового кодексу України, що є ключовим елементом податкової безпеки.

Відповідальність та штрафні санкції

Порушення податкового законодавства при діяльності нерезидентів може тягнути адміністративну відповідальність. Зокрема, стаття 163¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення порядку ведення податкового обліку та подання звітності.

Нереєстрація або заниження податкових зобов’язань постійного представництва часто стає підставою для штрафів і фінансових санкцій.

Судовий захист та оскарження рішень

Оскарження рішень податкових органів здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, статті 2, 5 та 19 КАС України гарантують право на судовий захист, а стаття 77 КАС України покладає обов’язок доведення правомірності рішень на податковий орган.

Судова практика підтверджує, що формальна наявність представництва без реальної господарської діяльності не завжди є достатньою для донарахувань.

Висновки

Нерезиденти, які здійснюють діяльність в Україні, мають заздалегідь оцінювати податкові наслідки та оподаткування постійного представництва, адже помилки у кваліфікації статусу призводять до значних фінансових ризиків. Правильне застосування норм Податкового кодексу України та своєчасний судовий захист дозволяють мінімізувати негативні наслідки та забезпечити податкову безпеку бізнесу.