Домашнє насильство тягне адміністративну або кримінальну відповідальність, тому важливо знати свої права, порядок захисту та наслідки таких дій.

Що вважається домашнім насиллям?

Важливим законом, який регулює питання домашнього насилля є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Що означає стаття 173-2?

На перший погляд може здатися, що сімейні сварки та конфлікти залишаються виключно особистою справою родини, однак українське законодавство має іншу позицію. Стаття 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за домашнє насильство, незалежно від того, чи воно проявляється у фізичній силі, психологічному тиску або економічному контролі. Судова практика показує, що навіть образи, погрози, приниження честі та гідності чи інші форми психологічного впливу можуть стати підставою для притягнення особи до відповідальності. Тому кожному варто розуміти, що адміністративна відповідальність за домашнє насильство є реальним механізмом захисту потерпілих, а штраф за домашнє насильство, громадські роботи або адміністративний арешт можуть стати наслідком протиправної поведінки.

Відповідно до ст.173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти (340 гривень) до сорока (680 гривень) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб .

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти (510 гривень) до шістдесяти (1020 гривень) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п’ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб .

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти (1020 гривень) до вісімдесяти (1360 гривень) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п’ятнадцяти діб .

До прикладу, можна навести постанову Гайсинського районного суду Вінницької області у справі № 129/2346/26.

За обставинами справи , 13.06.2026 р. о 11 год. 30 хв. в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , перебуваючи в збудженому стані, вчинив відносно співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру , чим скоїв правопорушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП .

Як наслідок, суд постановив , ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн . Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп . Детальніше за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137458515

Також, додатково, можна навести постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 17 червня 2026 року у справі № 689/985/26.

За обставинами справи , 03.06.2026 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 перебуваючи в АДРЕСА_1 умисно вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 яке виражалось в образах, нецензурною лайкою, погрозою фізичною розправою, приниження честі та гідності, внаслідок чого ОСОБА_2 була налякана та не могла себе захистити, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої .

Як наслідок, суд постановив , визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, ч.1 ст. 173-2 КУпАП, і накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень. Детальніше за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137450297

Що передбачає 126-1 стаття?

Домашнє насильство часто починається не з удару, а з образливих слів, принижень, погроз чи постійного психологічного тиску, який день за днем руйнує людину зсередини. Саме тому закон передбачає не лише адміністративну, а й кримінальну відповідальність. Якщо кривдник не припиняє свої дії та систематично вчиняє насильство, настає відповідальність за ст. 126-1 КК України, яка може закінчитися не штрафом, а пробаційним наглядом, обмеженням або навіть позбавленням волі. Крім того, для захисту потерпілої особи суд має право застосувати спеціальні обмежувальні заходи за ст. 91-1 КК України, зокрема заборонити кривднику проживати разом із потерпілою особою, наближатися до неї, контактувати будь-яким способом або зобов'язати пройти програму для кривдників. Як показує судова практика, домашнє насильство у вигляді погроз, образ, психологічного чи економічного тиску нерідко переходить із площини ст. 173-2 КУпАП до кримінального провадження. Тому особам, які постраждали від домашнього насильства, не варто мовчати та чекати, що проблема зникне сама собою. Своєчасне звернення до поліції та фіксація фактів насильства допомагають не лише захистити себе, а й притягнути кривдника до відповідальності за 126-1 КК України, а також домогтися застосування обмежувальних заходів за ст. 91-1 КК України для реального захисту від подальшого насильства.

Згідно із ст.126-1 КК України, домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, - карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційним наглядом на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років .

Важливим є зазначити, що відповідно до ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

До прикладу, можна навести вирок Захарівського районного суду Одеської області від 16 червня 2026 року у справі № 517/327/26.

За обставинами справи , ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий такому, що принижує його гідність поводженню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», умисно, систематично вчиняв психологічне насильство, яке виразилося у систематичних словесних образах, погрозах фізичною розправою, приниженні, штовханні, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої, відносно своєї дружини ОСОБА_5 , з якою перебуває в шлюбних відносинах та проживає в одному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті чого останні пов`язані спільним побутом і мають взаємні права і обов`язки. Починаючи з 2025 року між ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_5 у зв`язку зі зловживанням останнім спиртними напоями, склались особисті неприязні відносини, які супроводжуються постійними конфліктами, нецензурною лайкою, образами та вчиненням ОСОБА_4 відносно своєї дружини домашнього насильства в сім`ї. Зважаючи на вказані систематичні факти домашнього насильства з боку ОСОБА_4 , уповноваженими співробітниками поліції, які прибували на численні виклики ОСОБА_5 за описаний період часу, з урахуванням його протиправної поведінки, було складено : - один протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, Серія ВАТ № 013872 від 29.05.2025, за яке постановою Захарівського районного суду Одеської області № 517/607/25 від 26.06.2025 ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності та до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1020 гривень; - один протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, Серія ВАТ № 013806 від 29.06.2025, за яке постановою Захарівського районного суду Одеської області № 517/736/25 від 01.08.2025 ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності, та до нього було застосовано адміністративне стягнення у виді громадських робіт строком 40 годин; - один протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, Серія ВАТ № 166960 від 14.11.2025; один протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, Серія ВАТ № 167087 від 15.11.2025. Постановою Захарівського районного суду Одеської області № 517/1218/25 від 01.12.2025 протокол про адміністративне правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, Серія ВАТ № 166960 від 14.11.2025 та протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, Серія ВАТ № 167087 від 15.11.2025 об`єднані в одне провадження та до ОСОБА_4 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1020 гривень. В результаті зазначених вище систематичних фактів домашнього насильства ОСОБА_4 , в період часу з 29.05.2025 по 15.11.2025, систематично вчиняв відносно своєї дружини ОСОБА_5 акти психологічного домашнього насильства, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік та приниженні її людської гідності, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої. В подальшому, ОСОБА_4 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, належних висновків для себе не зробив, та продовжив вчиняти домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_5 , яке виразилось в наступному. Так, 20.02.2026 ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , знову став ініціатором сварки з ОСОБА_5 , в ході якої реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи характер та наслідки своїх протиправних дій, бажаючи їх настання у вигляді погіршення психологічного стану останньої, нехтуючи її честю і гідністю, діючи умисно та цілеспрямовано, вчинив психологічне домашнє насильство відносно ОСОБА_5 , яке полягало у висловлюванні на її адрес словесних образ з використанням ненормативної лексики, погроз фізичної розправи, внаслідок чого ОСОБА_5 , відчувала психологічний дискомфорт, зазнавши при цьому психологічного приниження та була змушена звертатися із письмовою заявою до поліції з метою припинення протиправних дій останнього .

Як наслідок, суд ухвалив , визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України. Призначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 (чотирьох) років пробаційного нагляду . На підставі п.п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Контроль за поведінкою ОСОБА_4 , покласти на орган пробації за місцем його проживання. На підставі ч. 1 ст. 49-2 КВК України початок строку відбування покарання ОСОБА_4 у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації. Застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників у порядку, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України на строк 3 (три) місяці. Роз`яснити ОСОБА_4 , наслідки ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду та непроходження програми для кривдників у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.389 та ст.390-1 КК України . Детальніше за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137407392

Також, додатково, можна навести вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 16 червня 2026 року у справі № 375/1045/26.

За обставинами справи , порушення вимог статті 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також, в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» ОСОБА_3 умисно та безпричинно, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , систематично вчиняв по відношенню до своєї дружини ОСОБА_7 психологічне насильство . Тобто ОСОБА_3 неодноразово, без будь-якого приводу, вчиняв по відношенню до своєї дружини дії, виражені у словесних образах нецензурною лайкою, приниженні честі та гідності. Тим самим він спричинив ОСОБА_7 моральні (психологічні) страждання, тобто викликав у неї больові та психологічні страждання, почуття страху за своє життя та здоров`я, фізичної безпорадності та образи. Так, 11 червня 2025 року близько 13 год 00 хв ОСОБА_3 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_7 , а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрожував ножем. В наслідок чого завдана шкода її фізичному та психологічному здоров`ю, у зв`язку з чим 31 липня 2025 року ОСОБА_3 притягнутий Рокитнянським районним судом до адміністративної відповідальності, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП. Продовжуючи свої злочинні дії, 28 жовтня 2025 року ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 вчинив домашнє відносно своєї дружини ОСОБА_7 , а саме дії психологічного та економічного характеру, що полягали у висловлюванні в її бік нецензурними словами, словесно ображав, погрожував фізичною розправою та забирав грошові кошти, які належать дружині, а саме її пенсію по інвалідності . У зв`язку з чим 10 грудня 2025 року притягнутий Рокитнянським районним судом до адміністративної відповідальності, передбачене частиною 3 статті 173-2 КУпАП. Останній факт домашнього насильства мав місце 26 лютого 2026 року близько 18 год 00 хв, ОСОБА_3 перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 разом зі своєю дружиною ОСОБА_7 , вчинив психологічне насильство, а саме: словесно ображав, погрожував вигнати з будинку. Не в змозі більше терпіти психологічне насильство та психічні страждання від вищевказаних систематичних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_7 звернусь до працівників поліції із письмовою заявою у формі приватного обвинувачення, щодо притягнення її чоловіка до кримінальної відповідальності за статтею 126-1 КК України. Таким чином, ОСОБА_3 умисно, систематично вчиняв психологічне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_7 , що призвело до її психологічних страждань. Внаслідок насильства з боку чоловіка ОСОБА_3 у потерпілої ОСОБА_7 зафіксовано, що внаслідок психотравмуючих сімейних обставин (агресивної поведінки чоловіка ОСОБА_3 ), які досліджені за матеріалами провадження, зафіксовано комплекс негативних психоемоційних змін у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, розгубленістю почуттів, погіршеним настроєм, страхом за здоров`я та безпеку свого життя, переживанням почуттів образливості та приниженої гідності, що призводить до погіршення соціального функціонування та зниження якості поточного життя. Внаслідок психотравмуючих сімейних обставин (агресивної поведінки чоловіка ОСОБА_3 ), ОСОБА_7 завдані психологічні страждання періодичні негативні психоемоційні переживання. Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного насильства щодо подружжя, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України .

Відомості про укладення угоди сторонами кримінального провадження , 16 червня 2026 року між потерпілою ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 укладено угоду про примирення на таких умовах: сторони дійшли згоди стосовно формулювання обвинувачення, правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за статтею 126-1 КК України, істотних для кримінального провадження обставин; узгодили міру покарання, яку слід призначити ОСОБА_3 за статтею 126-1 КК України у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення та наслідки невиконання угоди .

Як наслідок, суд ухвалив , затвердити угоду про примирення, укладену 16 червня 2026 року між потерпілою ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 . ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду. У відповідності до статті 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; - виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Виконання покарання у виді пробаційного нагляду покласти на уповноважені органи з питань пробації за місцем проживання засудженого. Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації. Роз`яснити засудженому наслідки ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду - притягнення до кримінальної відповідальності за частиною 3 статті 389 КК України. На підставі пункту 5 частини 1 статті 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на три місяці, до органу місцевого самоврядування за місцем проживання ОСОБА_3 . Роз`яснити ОСОБА_3 , що умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за статтею 390-1 КК України . Детальніше за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137433492

Домашнє насилля: куди звернутися?

Якщо людина стала жертвою домашнього насильства, найголовніше — не залишатися наодинці зі своєю проблемою та знати, куди звернутися при домашньому насильстві. Законодавство України передбачає цілу систему органів і служб, які можуть надати допомогу, захист та підтримку. Наприклад, у разі безпосередньої небезпеки слід негайно звернутися до поліції, яка має право зафіксувати факт правопорушення та скласти протокол, а надалі справа може бути передана до суду. Якщо ж людині потрібна психологічна, соціальна чи правова допомога, вона може звернутися до спеціалізованих центрів, мобільних бригад або отримати безоплатну правничу допомогу при домашньому насильстві. Важливо пам’ятати, що захист від домашнього насильства — це не лише право потерпілої особи, а й обов’язок держави, тому кожен, хто зіткнувся з насильством у сім’ї, має реальні механізми підтримки та можливість притягнути кривдника до відповідальності.

Згідно із ст.6 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, є: 1) спеціально уповноважені органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 2) інші органи та установи, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 3) загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб; 4) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах .

Спеціально уповноваженими органами у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є: 1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 3) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, у тому числі їх структурні підрозділи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 4) сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення) ради, їх виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству .

До інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать: 1) служби у справах дітей; 2) уповноважені підрозділи органів Національної поліції України; 3) органи управління освітою, заклади освіти, установи та організації системи освіти; 4) органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я; 5) центри з надання безоплатної правничої допомоги; 6) суди; 7) прокуратура; 8) уповноважені органи з питань пробації .

До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, зокрема, надають допомогу постраждалим особам: 1) центри соціальних служб; 2) центри надання соціальних послуг; 3) притулки для дітей служб у справах дітей; 4) центри соціально-психологічної реабілітації дітей; 5) соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка); 6) центри соціально-психологічної допомоги; 7) територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг); 8) інші надавачі соціальних послуг .

До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать: притулки для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України; денні центри соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, у тому числі кризові кімнати; центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб; спеціалізовані служби первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, у тому числі пункти первинної медико-психологічної допомоги особам, постраждалим від фізичного або сексуального насильства чи насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України; центри захисту дитини; кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, сексуальному насильству, пов’язаному зі збройною агресією Російської Федерації проти України, протидії торгівлі людьми та з питань захисту прав дитини; мобільні бригади соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України; служби, заклади та установи, призначені виключно для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України .

У здійсненні заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема виявленні фактів домашнього насильства, наданні допомоги та захисту постраждалим особам, можуть брати участь підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, міжнародні організації, громадські об’єднання та іноземні неурядові організації, фізичні особи - підприємці, які відповідають критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги, а також фізичні особи, які надають соціальні послуги, у тому числі послуги патронату над дітьми.

Відповідно до ст.221 КУпАП, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173 - 173-2 цього Кодексу.

Згідно із ст.255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, зокрема, у справах, які передбачені статтями 173 - 173-2 цього Кодексу.

Як закрити справу про домашнє насилля?

На відміну від багатьох інших конфліктів, справи про домашнє насильство мають особливий правовий режим, тому простого примирення сторін часто недостатньо для їх закриття. Багато людей щиро дивуються, дізнавшись, що навіть після вибачень, примирення чи відновлення стосунків між членами сім’ї закриття справи про домашнє насильство можливе далеко не завжди. Наприклад, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що подія правопорушення або його склад відсутні, провадження може бути закрито. Водночас у справах, пов’язаних із кримінальною відповідальністю за домашнє насильство, закон прямо обмежує можливість закриття провадження через відмову потерпілого від обвинувачення або через примирення сторін. Такий підхід покликаний захистити постраждалих осіб від можливого тиску з боку кривдника та запобігти повторним випадкам насильства. Саме тому справа про домашнє насильство розглядається державою не як звичайна сімейна сварка, а як суспільно небезпечне правопорушення, за яке передбачена відповідальність незалежно від подальших особистих домовленостей між сторонами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

До прикладу, можна навести постанову Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 червня 2026 року у справі № 134/985/26.

За обставинами справи , згідно протоколу серії ВАД № 675810 від 27.05.2026 року ОСОБА_1 16 травня 2026 року о 17 год. 00 хв. вчинив відносно свого пасинка ОСОБА_2 , домашнє насильство психологічного характеру, а саме: виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що домашнього насильства не вчиняв відносно пасинка, будь-якої шкоди йому не завдавав та пояснив , що в той день його пасинок ОСОБА_2 з своїм молодшим братом відпросилися у нього та в дружини своєї матері ОСОБА_3 піти погратися, його вони відпустили. Через декілька годин ОСОБА_1 їхавши автомобілем побачив цих товаришів з якими начебто його пасенок пішов гратися, які йшли зі своєю матір`ю. Він поїхав до ставка шукати, бо уже був випадок, що ОСОБА_4 топився його врятували, і з тих пір вони контролюють де він знаходиться. Коли син прийшов додому, він з дружиною почали його питати, де він був і з ким. ОСОБА_4 почав брехати і казати, що ходив гратися, вони з дружиною на нього насварилися, бо зрозуміли, що він їх обманює, і він дав йому маленького підзатильника. ОСОБА_4 подзвонив дільничному, а той на лінію 102, приїхали працівники поліції та склали протокол. Винним себе не визнає з тих причин, що це була сімейна сварка виховного характеру, а не домашнє насилля. Мати неповнолітнього ОСОБА_2 ОСОБА_3 підтвердила покази свого чоловіка та пояснила, що її чоловік до сина ОСОБА_4 ставиться гарно, піклується про нього, виховує як батько, син до нього звертається «тато», в той день дійсно насильства не було, вони сварились на сина, оскільки переживали за нього і їх обурило, що він їх обманув. Неповнолітній ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він зрозумів, що не гарно вчинив по відношенню до свого вітчима, вони поговорили, зараз у них, як і завжди гарні стосунки і він пообіцяв йому, що більше обманювати не буде, він розуміє, що вітчим сварився на нього тільки через те, що переживає за нього, як за сина. Фізичного насилля зі сторони вітчима не було, йому дуже соромно, що так він вчинив .

Суд зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №675810 від 27.05.2026, складений стосовно ОСОБА_1 , в поясненнях, які надані в судовому засіданні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , неповнолітнім ОСОБА_2 не містять доказів про те, що ОСОБА_1 своїми діями завдав шкоди фізичному або психічному здоров`ю своєму пасенку ОСОБА_2 . До чіткого посилання на характер психологічного насильства у контексті наведених приписів Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що мало місце під час вчинення інкримінованого йому домашнього насильства, в яких конкретно діях кривдника полягало домашнє насильство стосовно малолітньої особи, шкоди потерпілому та наслідків, які були спричинені спричинені цим правопорушенням, та в чому саме вони полягали, обставини, які б свідчили про умисел завдати шкоду потерпілому (малолітній особі). Враховуючи наведене, протокол за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Суд звертає увагу про те, що обов`язковою умовою настання адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП є наслідки правопорушення у вигляді завдання відповідної шкоди малолітній особі, натомість подібне діяння, яким така шкода не була завдана, не утворює адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП . При вирішенні справи про адміністративне правопорушення суд може виходити лише з обставин, зазначених в протоколі, зокрема у сформульованому в ньому обвинуваченні. Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом .

Як наслідок, суд постановив, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення . Детальніше за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137458703

Варто зазначити, що закриття справи про домашнє насильство неможливе через малозначність , що прямо передбачено в КУпАП.

Відповідно до ст.22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Примітка . Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень , передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п’ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу .

Схожа ситуація і у кримінальному провадженні.

Згідно із п.7 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством .

Важливою у даному випадку є позиція, яка викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 453/225/19, де було зазначено, що згідно зі ст.1 Закону України від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон № 2229-VIII) під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються всім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Водночас у п. «b» ст. 3 Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі Стамбульська конвенція) визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Як наголошується у Стамбульській конвенції (ст. 2), її положення застосовуються до всіх форм насильства щодо жінок, у тому числі до домашнього насильства, яке зачіпає жінок непропорційно.

З огляду на викладене очевидним є те, що формулювання поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством» є ширшим за поняття «домашнє насильство» у нормі ст. 126-1 КК і може полягати не лише у вчиненні цього злочину, а й в інших суспільно небезпечних діяннях, які мають ознаки домашнього насильства . Тому поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством» не є відсилочним, у розумінні законодавця має комплексний характер й регламентується у різних сферах суспільних відносин. Тому при встановленні змісту згаданого поняття слід виходити з конкретних фактичних обставин справи, а не тільки з кваліфікації дій винуватця.

У контексті зазначеного «злочином, пов`язаним із домашнім насильством» слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого містять хоча б один із елементів, перелічених у ст. 1 Закону №2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх у відповідній статті (частині статті)КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину .

Таким чином, аналізуючи комплексний характер домашнього насильства та виходячи з тлумачення закону, до злочину, пов`язаного з домашнім насильством, на який поширюється заборона у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, слід відносити не тільки злочин, передбачений ст. 126-1 КК, та злочин, що містить кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах», але й кримінальне правопорушення з ознаками діяння (дії або бездіяльність), поняття якого визначено у ст. 1 Закону № 2229-VIII .

Разом із цим, згідно з пунктами «a», «b» § 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально поінформованим про характер та причини обвинувачення, висунутого проти нього, і мати час та можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Наведені гарантії стосуються всіх обставин, які належать до предмета доказування у кримінальному провадженні в силу ст. 91 КПК (тобто й такого важливого елемента обвинувачення, як вчинення злочину, пов`язаного з домашнім насильством , що обтяжує покарання і з урахуванням процесуальної заборони, закріпленої в п. 7 ч. 1 ст. 284 вказаного Кодексу , тягне за собою правові наслідки). При цьому відповідно до ст. 92 КПК тягар доказування згаданих обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Отже, обов`язковою умовою визнання судом злочину незалежно від його родового чи безпосереднього об`єкта пов`язаним із домашнім насильством, є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо). За відсутності цього гарантоване право на захист істотно порушено і,беручи до уваги імперативність приписів п. 19 ч. 1 ст. 7, частин 3, 6 ст.22, ч. 1 ст. 337 КПК, унеможливлює застосування згаданого інституту заборони закриття кримінального провадження щодо злочинів, передбачених ст. 125 КК . Детальніше за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/87602679

Тому, можна сказати, що за домовленістю з потерпілим закрити кримінальну справу про домашнє насильство неможливо .

Неможливо також, у цих справах застосувати інститут примирення .

Згідно із ст.46 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин , крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду .

Водночас, домашнє насильство є умисним нетяжким злочином , що не підпадає під ст.46 КК України.

До прикладу, можна навести вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2026 року у справі № 761/53121/25, де суд зазначив, що клопотання потерпілого про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із примиренням винного з потерпілим, задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до вимог ст. 46 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. При цьому, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України є умисним нетяжким злочином, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення клопотання . Факт примирення з потерпілим судом враховується у якості обставини, що пом`якшує покарання . Детальніше за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134595584

Висновок

Таким чином, домашнє насильство рідко починається з гучних скандалів чи тяжких наслідків — часто все починається з образливого слова, приниження, погрози або постійного контролю, який поступово руйнує людину зсередини. Саме тому, стаття за домашнє насильство в Україні передбачає не лише адміністративну, а й кримінальну відповідальність. Якщо на початку кривдник може отримати лише штраф за домашнє насильство за ст. 173-2 КУпАП, то систематичні дії здатні призвести до відповідальності за ст. 126-1 КК України, пробаційного нагляду, обмеження чи навіть позбавлення волі. Судова практика показує, що навіть, на перший погляд, звичайна сімейна сварка може перерости у кримінальне провадження, якщо вона супроводжується психологічним, фізичним або економічним тиском. Водночас, закон захищає не лише постраждалих осіб, а й гарантує право на захист тим, кого необґрунтовано звинувачують у вчиненні домашнього насильства. Як свідчить судова практика, за відсутності належних доказів, події або складу правопорушення справа може бути закрита, а особа не підлягає притягненню до відповідальності. Крім того, закон надає постраждалим реальні механізми захисту — від звернення до поліції та отримання допомоги до застосування судом обмежувальних заходів за ст. 91-1 КК України. Тому, якщо ви або ваші близькі зіткнулися з домашнім насильством в Україні чи стали об'єктом безпідставних звинувачень, не варто залишатися сам на сам із проблемою. Своєчасна правова допомога дозволяє як захистити потерпілу особу, так і відстояти свої права у разі необґрунтованого обвинувачення, забезпечивши справедливий розгляд справи судом.