Позбавлення батьківських прав — виключний захід, який застосовує суд лише за визначених законом підстав з урахуванням найкращих інтересів дитини.
Що треба для того, щоб позбавити батьківських прав?
Позбавлення батьківських прав в Україні є виключним заходом, який застосовується лише в судовому порядку, тобто обов’язково передбачає звернення до суду з відповідним позовом, і лише за наявності підстав, визначених ст. 164 Сімейного кодексу України, зокрема у випадках ухилення від виконання батьківських обов’язків, жорстокого поводження з дитиною, хронічного алкоголізму чи наркоманії, експлуатації дитини або вчинення щодо неї умисного злочину; при цьому суд всебічно оцінює докази, враховує висновки органу опіки та піклування, соціальний супровід сім’ї та насамперед виходить із найкращих інтересів дитини, адже навіть за наявності конфлікту чи заяв сторін рішення приймається виключно на підставі підтверджених обставин і належних доказів. Відповідно до ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування.
Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Як зазначається у ст.165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
До прикладу, можна навести рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2026 року у справі № 361/6004/25, де за обставинами справи, як зазначив суд, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення батьківських прав. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд, заслухавши пояснення позивача, думку дитини, представника третьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини. Суд встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 9). Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а. с. 13). Згідно з свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (а. с. 11). ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 (а. с. 10). З акту обстеження житлово-побутових умов від 12 травня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2020 року (а. с. 15). Відповідно до акту обстеження від 01 травня 2025 року, який складений депутатом Калитянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Головченко С.В., вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 2020 року (а. с. 16). З огляду на педагогічну характеристику від 02 травня 2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учня 4-К класу Броварського ліцею № 7, вбачається, що ОСОБА_9 закінчив 1 клас Калитянської ЗОШ, 01 вересня 2020 року перейшов до Броварського ліцею № 7, пішов до 2-К класу, де навчався за освітньою програмою НУШ. Дитина проживає з рідним дядьком, який опікується ним на загальних засадах. Питанням виховання і розвитку дитини в сім`ї ніхто з батьків, крім дядька не займається (а. с. 12). Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» амбулаторії № 2 від 05 травня 2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує педіатра в супроводі дядька ОСОБА_1 (а. с. 14). Згідно з заявою ОСОБА_2 від 20 травня 2025 року, зареєстрованої в реєстрі № 762 та посвідченої приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Саверою М.В., з 2020 року вона не проживає спільно із сином ОСОБА_4 , його не виховує, не надає фінансової допомоги. З 2020 року її син ОСОБА_4 проживає разом із рідним дядьком ОСОБА_1 , який його виховує, матеріально утримує та піклується про нього. Вона не бажає надалі приймати участь у вихованні та утриманні сина. У разі вирішення питання щодо позбавлення її батьківських прав, не заперечує про ти цього. Під час судового розгляду, позовні вимоги визнає. Одночасно не заперечує, щоб опікуном її сина ОСОБА_4 був його дядько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 17). Рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 09 вересня 2025 року № 809 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як вбачається із зазначеного висновку близько 4- ох років ОСОБА_1 фактично виконує батьківські обов`язки щодо свого племінника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до довідки від 16 травня 2025 року № 16/05-25 ОСОБА_1 працює у ТОВ «АЙСБУД» на посаді бетоняра. Згідно з військовим квитком, виданим ІНФОРМАЦІЯ_6 29 листопада 1994 року (серія УН № 0979475), ОСОБА_1 виключений з військового обліку за п. п. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Відповідно до листа виконавчого комітету Калитянської селищної ради від 14 серпня 2025 року № 01-13/292 умови проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою не вдалося, у зв`язку з тим, що вона зловживає спиртними напоями та постійно перебуває у стані алкогольного сп`яніння, веде аморальний спосіб життя, її поведінка дуже агресивна. Вона самозахватом зайняла будинок, власник якого проходить військову службу. Наразі у Броварському міськрайонного судді Київської області відкрито провадження у справі № 361/4449/25 за позовом Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Калитянської селищної ради до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Калитянської селищної ради про позбавлення батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та стягнення аліментів. Розпорядженням виконавчого комітету Калитянської селищної ради від 10 березня 2021 року № 74 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , поставлений на облік, як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах. Рішенням виконавчого комітету Калитянської селищної ради від 09 грудня 2024 року № 252 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відібраний від матері у зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я дитини. Броварське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у Київській області, згідно з даних інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», повідомило, що протягом 2020 2025 років притягувалась до адміністративної відповідальності за: ст. 173 КУпАП, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 2 ст. 175-1 КУпАП, ч. 1 ст. 178 КУпАП, ст. 183 КУпАП, ч. 2 ст. 184 КУпАП, до неї застосовувались стягнення у вигляді штрафів. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 розповіла, що проживає в селищі Калита Броварського району Київської області, а її син проживає в місті Бровари та відвідує місцевий ліцей № 7. Зі слів матері, між нею та покійною свекрухою була усна домовленість, що ОСОБА_5 буде проживати в Броварах. Наразі хлопчик тривалий період часу проживає разом із хрещеним ОСОБА_11 . ОСОБА_2 не заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_5 04 серпня 2025 року спеціалістом служби у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області, проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_12 , під час якої хлопчик розповів, що йому 12 років, зазначив, що має багато друзів. Навчається у Броварському ліцеї № 7, улюблений предмет фізкультура. Відвідує спортивну секцію з плавання. ОСОБА_5 повідомив, що проживає з дядьком, який є його хрещеним батьком. Зі слів дитини стало відомо, що раніше він проживав із матір`ю, батьком та бабою. Матір пішла від них після сварки з батьком, а згодом баба та батько померли. Малолітній зазначив, що останній раз бачив матір близько півроку тому. Вона разом із його молодшим братом приїздила до нього. На запитання спеціаліста чи передала матір йому якісь солодощі та подарунки хлопчик відповів, що вона нічого йому не привезла. На запитання спеціаліста чи проінформований ОСОБА_5 про намір дядька позбавити його матір батьківських прав хлопчик відповів, що знає про це та не заперечує. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги факт, що матір свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків та нехтує ними, веде асоціальний спосіб життя, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться її життям, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не забезпечує медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області вважає за доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до листа виконавчого комітету Калитянської селищної ради від 05 березня 2026 року № 1.12.4-09/01/3941 ОСОБА_13 з 13 грудня 2024 року по теперішній час перебуває в комунальному закладі Калитянської селищної ради «Малий груповий будинок «Надія», справа № 361/4449/25 за позовом Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Калитянської селищної ради до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Калитянської селищної ради про позбавлення батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та стягнення аліментів перебуває на розгляді у суді, рішення не ухвалене (а. с. 132). Допитана, як свідок ОСОБА_14 повідомила суд, що є сусідкою ОСОБА_1 . З 2020 року ОСОБА_4 проживає разом з позивачем. Відповідачку жодного разу не бачила, дитиною вона не цікавиться взагалі. Вихованням та утриманням дитини займається ОСОБА_1 . На думку дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його мати не виконує батьківські обов`язки, оскільки зловживає спиртними напоями, не цікавиться його життям, здоров`ям, навчанням, не забезпечує матеріально. Вважає, що її необхідно позбавити батьківських прав. Як наслідок, суд ухвалив, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, про позбавлення батьківських прав задовольнити. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських прав відносно її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Детальніше у рішенні за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136451997 Хоча є і ситуації, що не завжди позбавляють батьківських прав, але у той же час можуть відібрати дитину. До прикладу, як зазначається у ст.170 Сімейного кодексу України,суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.
Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину. Положення частин першої - третьої цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає.
До прикладу, можна навести рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2026 року у справі № 577/972/26. За обставинами справи, 22.10.2024 працівниками проведено обстеження умов проживання, під час якого вдалося поспілкуватися з ОСОБА_7 , який є батьком малолітньої ОСОБА_2 та вітчимом для ОСОБА_6 . Чоловік дозволив зайти до будинку, показав місця для відпочинку дітей, продути харчування, які були в невеликій кількості, дитячий одяг, що був розкиданий по всій кімнаті, був здивований приїздом працівників Служби, але при цьому спілкувався спокійно, поводив себе адекватно. Під час розмови пояснив, що дружина дійсно схильна до вживання спиртних напоїв, і на момент обстеження знаходиться у сусідньому дворищі, яке належить їх родині, при цьому не зміг пояснити відсутність старшої дитини вдома. На прохання працівників Служби ОСОБА_7 провів їх у сусіднє дворище, але там не виявилось ні доньки, ні дружини. Про їх місцезнаходження чоловік не знав, або нічого не захотів говорити, але зобов`язався наступного дня з`явитися до відділу разом із дружиною. Проте своє зобов`язання не виконав. Наступного дня до відділу з обуренням зателефонувала ОСОБА_3 , яка пояснила, що будь-які звинувачення на її адресу - це наклеп. Конотопський ліцей № 10 на запит відділу «Служба у справах дітей» повідомив, що ОСОБА_5 навчається у 9 класі, ОСОБА_2 - у 1 класі. Діти не перебувають на внутрішкільному обліку, але знаходяться в групі ризику, часто пропускають заняття, на уроках пасивні. ОСОБА_3 та ОСОБА_7 були письмово попереджені про адміністративну відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків, але жодних висновків для себе так і не зробили. Ні 19.11.2024, ні 26.12.2024 працівникам відділу «Служба у справах дітей» не вдалось потрапити до будинку, всі запрошення ОСОБА_3 та ОСОБА_7 до відділу були проігноровані. .... 13.05.2025 року направлено повідомлення про складні життєві обставини у сім`ї ОСОБА_12 / ОСОБА_14 до Конотопського міського центру соціальних служб, фахівцями якого було здійснено оцінку потреб сім`ї, в результаті якої виявлено складні життєві обставини. Вищезазначену родину взято під соціальний супровід. 20.01.2025 ОСОБА_3 з`явилася до відділу «Служба у справах дітей», де надала письмові пояснення, у яких заперечувала факт статевого життя донькою, зобов`язалась відвідати з дитиною лікаря-гінеколога. Батьки дітей були попереджені про відповідальність та наслідки неналежного виконання батьківських обов`язків. ОСОБА_3 почала співпрацювати із фахівцями міського центру соціальних служб, ситуація в родині на деякий час стабілізувалась. Але вже в січні 2026 року, за інформацією Конотопського ліцею № 10 від № 24/01-19, ОСОБА_2 систематично почала пропускати навчальні заняття. Протягом періоду з 12.01.2026 по 23.01.2026 зафіксовано повну відсутність дитини на уроках (10 робочих днів). Попри щоденні спроби класного керівника ОСОБА_15 з`ясувати причини пропусків, матір дитини ( ОСОБА_3 ) уникала конструктивного діалогу. Її обіцянки забезпечити присутність дитини на заняттях наступного дня залишились невиконаними, що свідчило про ухилення від виконання батьківських обов`язків у частині здобуття дитиною освіти. 23.01.2026 р. комісією у складі: класного керівника 2-А класу ОСОБА_15 та соціального педагога ОСОБА_16 , було проведено обстеження житлово-побутових умов даної сім`ї. Стан ОСОБА_3 на момент візиту характеризувався нестійкою ходою та нечіткою вимовою слів. Обличчя жінки було почервонілим, погляд - розсіяним, а рухи - невпевненими та різкими. Було очевидно, що вона перебувала у стані, який не дозволяв в повній мірі контролювати свої дії. У будинку під час огляду температура повітря не відповідала встановленим санітарним нормам для проживання малолітньої дитини в зимовий період (було прохолодно), єдине джерело тепла - піч, на момент огляду, була холодна. У помешканні панували незадовільні умови, захаращеність та бруд. Зовнішній вигляд дитини свідчив про відсутність належного гігієнічного догляду: шкірні покриви (обличчя, руки) мали значні нашарування бруду; волосся сплутане та тривалий час не мите; дитина виглядала занедбаною та неохайною; натільна білизна та одяг мали застарілі плями та різкий неприємний запах. Працівниками Служби було негайно відреаговано на усне повідомлення Конотопського ліцею № 10. Під час обстеження умов проживання виявлені незадовільні умови проживання дітей, з ОСОБА_3 проведено профілактичну бесіду та направлено клопотання до правоохоронних органів від 27.01.2026 № 83 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 184 КУпАП, а діти взяті на облік як такі, що потрапили в складні життєві обставини, у зв`язку з ухиленням батьків від виконання батьківських обов`язків. Після встановлення контактних даних 28.01.2026 дітей передано на тимчасове виховання ОСОБА_17 , бабусі ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , але ОСОБА_5 не виявила бажання проживати у бабусі, мотивуючи, що є потреба в догляді за будинком та матір`ю. При цьому звернулася до Служби з проханням клопотати перед міськрайонним судом щодо вирішення питання про відібрання її та молодшої сестри у матері без позбавлення останньої батьківських прав. Батько неповнолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_4 не виявив бажання забирати доньку на своє утримання та виховання. Батько малолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_7 висловив готовність повністю займатися утриманням та вихованням своєї доньки. Питання про відібрання дітей ОСОБА_6 у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 у ОСОБА_3 розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 05.02.2026, проте згадані батьки не з`явилися надавши заяви про проведення засідання без їх участі та повідомили, що не заперечують проти відібрання у них дітей без позбавлення батьківських прав. Орган опіки та піклування Конотопської міської ради вважає за доцільне відібрати ОСОБА_1 у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 у ОСОБА_3 без позбавлення їх батьківських прав, у зв`язку з ухиленням батьків від виконання батьківських обов`язків, і це буде відповідати інтересам дітей. Наведені обставини і стали підставою звернення до суду. Як наслідок, суд ухвалив Позовні вимоги Виконавчого комітету Конотопської міської ради, як органу опіки та піклування, задовольнити. Відібрати у матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (паспорт № НОМЕР_1 , орган що видав 5917, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 ) та батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (паспорт НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_3 ) без позбавлення батьківських прав неповнолітню доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відібрати у матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (паспорт № НОМЕР_1 , орган що видав 5917, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 ) без позбавлення батьківських прав малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Передати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органу опіки та піклування Конотопської міської ради для подальшого влаштування. Детальніше у рішенні суду за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135305305
Скільки триває позбавлення батьківських прав в Україні?
Позбавлення батьківських прав є складною та тривалою судовою процедурою, яка передбачає не лише розгляд справи судом, а й обов'язкову участь органу опіки та піклування, що проводить обстеження умов проживання дитини, збирає необхідні відомості та надає суду письмовий висновок. Хоча Цивільним процесуальним кодексом України встановлено процесуальні строки для розгляду справи судом першої інстанції, а також строки апеляційного і касаційного перегляду, фактична тривалість розгляду нерідко є значно більшою. Це зумовлено необхідністю отримання висновку органу опіки та піклування, можливим відкладенням судових засідань, призначенням додаткових процесуальних дій, оскарженням судових рішень, а також значним кадровим дефіцитом суддів і високим рівнем навантаження на суди. З огляду на зазначені обставини, у разі проходження справою всіх судових інстанцій процедура позбавлення батьківських прав на практиці може тривати понад один рік, а в окремих випадках — істотно довше. ч.4-5 ст. 19 Сімейного кодексу України, передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Відповідно до ч.1-2 ст.210 Цивільного процесуального кодексу України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Згідно із ч.1 ст.354 Цивільного процесуального кодексу, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Відповідно до ст.371 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи суд апеляційної інстанції може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п’ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу. ч.1 ст.390 Цивільного процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Згідно із ч.1 ст.401 Цивільного процесуального кодексу України, попередній розгляд справи має бути проведений протягом п’яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до інформації Вищої Ради Правосуддя, яка викладена у рішенні від 23.04.2026 року, кількість суддів у судах, які здійснювали правосуддя, становить близько 68 % від кількості, визначеної рішенням Вищої ради правосуддя станом на 31 грудня 2025 року, за інформацією ДСА України, кадровий дефіцит суддів у місцевих та апеляційних судах, які здійснювали правосуддя, становить 2001 суддя (32 %).
Хто не може бути позбавлений батьківських прав?
Законодавство України не містить окремого переліку осіб, які не можуть бути позбавлені батьківських прав. Натомість Сімейний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд може застосувати цей захід. При цьому позбавлення батьківських прав не є автоматичним наслідком встановлення відповідних обставин, а розглядається судами як винятковий захід, який застосовується лише за наявності достатніх і переконливих доказів та виключно з урахуванням найкращих інтересів дитини. Якщо підстави, передбачені статтею 164 Сімейного кодексу України, відсутні або застосування такого заходу не відповідає інтересам дитини, особа не може бути позбавлена батьківських прав.
Окремої статті у контексті питання хто не може бути позбавлений батьківських прав у Сімейному кодексі України немає. Відповідно до ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. У свою чергу ч.2 цієї ж статті передбачає що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.
У даному випадку, актуальною є позиція, яка викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, де суд зазначив, що відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19). Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»). Детальніше у постанові Верховного Суду за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771761
Що відбувається після позбавлення батьківських прав?
Позбавлення батьківських прав має комплексні правові наслідки як для батьків, так і для дитини. Особа втрачає більшість прав, що випливають із батьківства, однак не звільняється від обов'язку утримувати дитину. Одночасно закон передбачає механізми захисту житлових, майнових та особистих прав дитини, а також визначає порядок її подальшого влаштування. В окремих випадках особа, позбавлена батьківських прав, може звернутися до суду з проханням про надання права на побачення з дитиною, якщо це відповідає її найкращим інтересам і не створює загрози для її життя, здоров'я чи морального розвитку. Відповідно до ст.166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов’язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Вартим є зазначити, що згідно із ст.167 Сімейного кодексу України, якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні. Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін. Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування. Дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, органові опіки та піклування, зберігає право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього. Порядок відібрання і передання дитини встановлюється законом. Відповідно до ст.168 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.
Що потрібно для поновлення батьківських прав?
Позбавлення батьківських прав не означає, що особа назавжди втрачає можливість відновити свої права щодо дитини. Закон передбачає механізм їх поновлення, однак лише за умови, що батько або мати усунули причини, які стали підставою для позбавлення батьківських прав, і довели суду позитивні зміни у своїй поведінці, способі життя та ставленні до виконання батьківських обов'язків. Під час розгляду справи суд враховує всі обставини, висновок органу опіки та піклування, думку інших осіб, з якими проживає дитина, а також, за можливості, думку самої дитини. Вирішальним критерієм є відповідність поновлення батьківських прав найкращим інтересам дитини. Відповідно до ст.169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина. Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову. До прикладу можна навести рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2026 року. Справа № 159/3519/26 Провадження № 2/159/2353/26 09 липня 2026 року м. Ковель Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого - судді Денисюк Т.В. з участю секретаря судового засідання - Пустової А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчого комітету Ковельської міської ради в особі органу опіки та піклування, про поновлення батьківських прав, установив: У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить поновити її у батьківських правах відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.05.2015 її позбавлено батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для позбавлення батьківських прав стало те, що вона неодноразово змінювала місце проживання, не займалася вихованням та утриманням сина. Батька дитини ОСОБА_4 ще в 2010 році також позбавлено батьківських прав щодо сина. Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради № 233 від 09.07.2015 ОСОБА_5 наданий статус дитини, позбавленої батьківського піклування та призначений опікун бабуся ОСОБА_6 , після смерті останньої опікуном сина стала сестра позивачки (тітка ОСОБА_3 ) ОСОБА_2 (відповідачка). Позивач вказує, що на даний час вона усунула обставини, які стали підставою для позбавлення її батьківських прав, зокрема кардинально змінила свою поведінку, переоцінила її зробила відповідні висновки, змінила спосіб життя, налагодила контакт з сином, постійно спілкується з ним, приймає участь у його житті, вихованні та навчанні. Також вона отримує стабільний дохід, має можливість та допомагає матеріально сину та опікуну. Оскільки на сьогодні вона разом з двома доньками проживає за кордоном, за спільним бажанням і за згодою сина має намір забрати його проживати в Німеччину та об`єднати сім`ю. З огляду на те, що вона має можливість і бажання поновитися у батьківських правах щодо сина, має у цьому підтримку сина та опікуна, посилаючись на положення ст. 169 Сімейного кодексу України та на те, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, а також на право дитини проживати разом з батьками, недопустимість обмеження вказаних прав, просила позов задовольнити. 12.06.2026 суд відкрив провадження у справі, на підставі ч.4 ст.274 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначив здійснювати розгляд в порядку загального позовного провадження. У підготовчому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові. Відповідач ОСОБА_2 в підготовчому засіданні підтвердила позитивні зміни у житті позивачки, вказала на участь останньої в житті, вихованні, навчанні та матеріальному забезпеченні сина. Не заперечила проти задоволення позову. На стадії підготовчого засідання представник виконавчого комітету Ковельської міської ради в особі органу опіки та піклування Гупік М.І. підтримав висновок органу опіки та піклування №211 від 14.05.2026 про доцільність поновлення у батьківських правах позивачки стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, не заперечив проти задоволення позову. Також суд під час підготовчого провадження у присутності опікуна ОСОБА_2 заслухав неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який висловив бажання проживати разом з матір`ю. 09.07.2026 розпочатий судовий розгляд справи по суті. В судове засідання учасники не з`явилися, позивач, відповідач та представник третьої особи, кожен зокрема, клопотав про розгляд справи у їх відсутності. Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК). Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення 09.07.2026. Фактичні обставини справи, встановлені судом Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 09.03.2023 Ковельським відділом реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №429 (а.с. 12). Батько ОСОБА_7 рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області у від 04.02.2010 у справі №2-211/10 позбавлений батьківських прав щодо неповнолітнього сина (а.с.17). Відповідно до рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.05.2015 у справі №159/2305/15-ц позивач позбавлена батьківських прав щодо свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для позбавлення позивачки батьківських прав щодо неповнолітнього сина стало ухилення матері від виконання обов`язків по вихованню дитини, не піклування про фізичний стан та духовний розвиток сина (а.с. 18). Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради №233 від 09.07.2015 неповнолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданий статус дитини, позбавленої батьківського піклування, опікуном дитині призначена ОСОБА_6 (а.с.13). Після смерті ОСОБА_6 піклувальником неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначена ОСОБА_2 (Рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради № 130 від 11.04.2024, а.с.15). ОСОБА_1 на сьогодні разом з двома доньками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживає в Республіці Німеччина, має посвідку на проживання до 2027 року, винаймає житло та зареєстрована з доньками за адресою: АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ОСОБА_10 ( АДРЕСА_2 ), що підтверджується інформацією Служби обслуговування громадян Обербургомістра міста Аахен від 02.02.2026 (офіційний переклад з німецької мови, а.с.19, 42, 46-48), копією безстрокового договору про оренду від 01.04.2025 (офіційний переклад з німецької мови, а.с.20-29). Позивач отримує щомісячну соціальну допомогу від держави Німеччина в розмірі 1221 Євро (Інформація Джобцентру міського регіону Аахен від 19.01.2026 з офіційним перекладом з німецької мови, а.с.30-41; Інформація Департаменту у справах дітей, молоді та шкоди від 27.08.2024 з офіційним перекладом з німецької мови, а.с.51-53). ОСОБА_1 в Німеччині забезпечена (за необхідності) медичною допомогою (медична довідка з офіційним перекладом з німецької мови, а.с.49). Згідно з витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявність судимості» № ФОВМ-005508081 станом на 02.02.2026 позивачка до кримінальної відповідальності не притягалася, незнятої чи непогашеної судимості немає, в розшуку не перебуває (а.с. 14). 14.05.2026 рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради затверджений висновок органу опіки та піклування м.Ковеля про доцільність поновлення у батьківських правах ОСОБА_1 щодо її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Висновок мотивований позитивними змінами в поведінці позивачки, виконанням нею батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_3 , бажанням та можливістю поновитися у батьківських правах щодо сина (а.с.11). Висновки суду та мотиви прийнятого рішення За результатом розгляду справи суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частини перша та друга статті 3 Конституції України). Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України). Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства (частини перша та друга статті 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989; далі - Конвенція 1989 року). Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що це розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (частина перша статті 9 Конвенції 1989 року). Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (частина перша статті 18 Конвенції 1989 року). За змістом наведених приписів права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання. Насамперед мають бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2021 у справі № 199/6950/19). Батьківська відповідальність є сукупністю обов`язків та прав, спрямованих на забезпечення морального і матеріального благополуччя дитини, зокрема на піклування про неї, підтримання з нею особистих відносин та забезпечення її освіти, утримання, правове представництво та управління її власністю (принцип 1 Додатку до Рекомендації № R (84) 4 Комітету Міністрів державам-членам «Про батьківську відповідальність» від 28.02.1984). У будь-якому рішенні уповноваженого органу про надання батьківської відповідальності чи визначення способу, в який ця відповідальність здійснюється, необхідно керуватись, головним чином, інтересами дитини (речення перше принципу 2 вказаного Додатку). В усіх випадках обоє батьків зобов`язані підтримувати дитину. Той із батьків, з яким дитина не живе, повинен мати можливість підтримувати з нею особисті стосунки, якщо вони серйозно не шкодитимуть інтересам дитини (принцип 8 зазначеного Додатку). Право батьків і дітей бути поряд один із одним становить основоположну складову сімейного життя. Заходи національних органів, спрямовані на обмеження такої можливості, є втручанням у право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції 1950 року. Таке втручання не буде порушенням відповідного права, якщо воно відбувається згідно із законом, переслідує одну чи більше правомірних цілей, перелічених у пункті 2 вказаної статті, та є необхідним у демократичному суспільстві, зокрема, пропорційним обраним цілям. Між інтересами дитини й інтересами батьків має існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Стаття 8 Конвенції 1950 року не надає батькам права вживати заходи, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) від 7 грудня 2006 року, заява № 31111/04 (пункт 54)). Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine) від 18.12.2008, заява № 39948/06 (пункти 49, 50)). За змістом гарантованого статтею 8 Конвенції 1950 року права на повагу сімейного життя держава має позитивний обов`язок вживати виважені та послідовні заходи зі сприяння возз`єднанню дітей із біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine) від 18.12.2008, заява № 39948/06 (пункт 52)). Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина (частини перша п`ята статті 169 СК України). Позбавлення особи батьківських прав не тягне для неї невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє прав на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (див. Mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.09.2021 у справі № 459/3411/18). Розглядаючи позов про поновлення батьківських прав, суд має перевірити, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, й обставини, що були підставою для такого позбавлення. Це потрібно робити з урахуванням якнайкращих інтересів дитини та пріоритету збереження сімейних зв`язків, які можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, зокрема, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною (див. Mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.06.2022 у справі № 755/15903/20, від 04.02.2026 у справі № 552/8514/24). Суд відмовляє у задоволенні позову про поновлення батьківських прав, якщо немає впевненості у можливостях позивача забезпечити найкращі інтереси дитини станом на час розгляду справи. Докази зміни поведінки, світогляду, звичок позивача мають давати впевненість у доводах на користь поновлення батьківських прав і не спростовуватися його ж поведінкою (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2021 у справі № 199/6950/19). Коли уповноважений орган повинен прийняти рішення, пов`язане з наданням або здійсненням батьківської відповідальності, і це рішення зачіпає основні інтереси дитини, необхідно порадитися з нею, якщо рівень її зрілості, з огляду на рішення, дозволяє зробити це (принцип 3 Додатку до Рекомендації № R (84) 4 Комітету Міністрів державам-членам «Про батьківську відповідальність»). Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частини друга та третя статті 171 ЦК України). Долучені до справи письмові докази є достатніми для доведення позитивних змін у способі життя позивачки, а саме: ОСОБА_1 проживає разом із дітьми в Німеччині, має посвідку на проживання, офіційно винаймає житло з належними умовами для проживання дітей, має стабільний дохід, слідкує за своїм здоров`ям та здоров`ям доньок, має позитивну характеристику (якості), про які зазначено у висновку органу опіки та піклування № 211 від 14.05.2026. Як повідомила опікун дитини відповідач ОСОБА_11 позивачка починаючи з 2022 року реально відновила контакт з сином, наполегливо та щиро цікавиться його життям, здоров`ям, уподобаннями, інтересами, проявляє материнську турботу, намагається стати частиною його життя, дослухається до його потреб та думки. З урахуванням наведеного суд погоджується з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради про доцільність поновлення ОСОБА_1 у батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 . Під час розгляду справи неповнолітній ОСОБА_12 чітко повідомив про бажання спілкуватися та жити з матір`ю. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що поновлення позивача у батьківських правах може завдати шкоди здоров`ю чи розвитку неповнолітнього ОСОБА_3 . На переконання суду позивач ОСОБА_1 здатна до подальших позитивних змін, задоволення вимоги про поновлення позивачеві батьківських прав відповідає закону, переслідує мету захисту інтересів дитини у збереженні сімейного зв`язку з матір`ю та відповідає найкращим інтересам дитини. Судові витрати суд залишає за позивачем. Керуючись статтями 7, 19, 164, 166, 171 Сімейного кодексу України, статтями 3,18 Конвенції про права дитини, статтями 12, 76-81, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд ухвалив: Позов задовольнити. Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківські права щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повне найменування сторін: Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 . Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 . Повне судове рішення складене 09.07.2026. Головуючий:Т. В. ДЕНИСЮК . Детальніше у рішенні за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138070791
Висновок
Позбавлення батьківських прав є одним із найсуворіших заходів сімейно-правової відповідальності, який застосовується виключно судом і лише за наявності підстав, визначених Сімейним кодексом України. Суд у кожній справі оцінює не лише наявність законних підстав, а й достатність доказів, висновок органу опіки та піклування, поведінку батьків та інші обставини, керуючись насамперед найкращими інтересами дитини. Водночас позбавлення батьківських прав не звільняє особу від обов'язку утримувати дитину та не завжди є єдиним способом захисту її прав, оскільки в окремих випадках закон допускає відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. Якщо ж особа усуне причини, що стали підставою для такого рішення, змінить свою поведінку та доведе можливість належного виконання батьківських обов'язків, закон передбачає можливість поновлення батьківських прав у судовому порядку. Саме тому успішний розгляд таких справ потребує належної правової підготовки, збору переконливих доказів та правильного застосування норм сімейного і цивільного процесуального законодавства.