Розгляд постанови ВС у справі №400/6262/24 щодо амортизації сонячної електростанції (СЕС). Класифікація основних фондів за Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ),  податковий облік витрат та інвестиційна привабливість.

Українська судова практика впевнено тримає курс на інтеграцію з міжнародними стандартами. Постанова Верховного Суду від 09.09.2025 у справі №400/6262/24 стала черговим важливим етапом в уточненні правил гри для великих інвесторів та бухгалтерів. Ключовий акцент зроблено на важливості узгодження національних підходів із Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ).

Суть спору: сонячна електростанція — будівля чи обладнання?

Конфлікт між ТОВ «Піві Прогресівка-Бета» та ДПС виник навколо класифікації активів сонячної електростанції (СЕС). Платник податків відніс частину складових СЕС (фотоелектричні модулі, інвертори, трансформатори) до 4-ї групи (машини та обладнання) із мінімальним строком амортизації 5 років. Податковий орган, натомість, наполягав на класифікації об’єкта як цілісного комплексу — споруди, що належить до 3-ї групи (строк амортизації 20 років).

Аргументація Верховного Суду та застосування МСФЗ 

Верховний Суд у постанові від 09.09.2025 у справі № 400/6262/24 підкреслив, що:

1. Компонентний облік: Відповідно до П(С)БО 7 та стандартів МСФЗ, якщо один об’єкт складається з частин, що мають різний строк корисного використання, кожна з них може визнаватися окремим об’єктом основних засобів.
2. Функціональність: Стрінг-інвертори та фотоелектричні модулі мають специфічні технічні функції, які відрізняються від функцій капітальних споруд (будівель).
3. Міжнародний контекст: Уніфікація обліку із загальносвітовими підходами підвищує прозорість фінансової звітності українських підприємств, що є критично важливим для залучення іноземних інвестицій.

Важливо: Суд підтвердив курс на пріоритет суті операції над її формальним відображенням, що відповідає духу МСФЗ.

Наслідки для бізнесу та інвестиційна привабливість 

Постанова Верховного Суду від 09.09.2025 у справі №400/6262/24 демонструє відмову від застарілих фіскальних підходів на користь економічної логіки.

• Для енергетики: Чітке розмежування між будівлями та технологічним обладнанням дозволяє коректно планувати податкове навантаження.
• Для держави: Прогнозована судова практика створює безпечне середовище для «зелених» інвестицій.
• Для обліку: Бухгалтери отримують чіткий орієнтир щодо застосування професійного судження при розподілі активів на компоненти.

Детальніше постанова Верховного Суду від 09.09.2025 у справі № 400/6262/24 за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/130083068

Висновки 

Постанова Верховного Суду від 09 вересня 2025 року у справі №400/6262/24 закріплює прогресивний вектор розвитку податкового права в Україні. Використання МСФЗ як бази для інтерпретації національних норм дозволяє зближувати українське законодавство з європейським, забезпечуючи справедливий баланс між інтересами держави та бізнесу.