Визначення місця проживання дитини: документи, порядок звернення до суду та актуальна практика Верховного Суду у сімейних спорах.
Визначення місця проживання дитини є одним із найбільш складних сімейно-правових спорів. Після розірвання шлюбу або фактичного припинення спільного проживання батьки можуть мати різні погляди на те, з ким має проживати дитина, де вона повинна навчатися, яким має бути її звичайний побут і як забезпечити спілкування з іншим із батьків.
Для вирішення таких спорів застосовуються, насамперед, статті 160–162 Сімейного кодексу України, постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 та постанова Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265. Важливе значення має практика Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Нижче наведено практичний алгоритм із посиланнями на конкретні справи Верховного Суду за грудень 2023 року — січень 2026 року.
Як визначається місце проживання дитини?
За статтею 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини до 10 років визначається за згодою батьків. Якщо дитина досягла 10 років, її місце проживання визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, після досягнення 14 років дитина визначає своє місце проживання самостійно.
Водночас вік не є єдиним критерієм. Суд має врахувати найкращі інтереси дитини, її прихильність до кожного з батьків, стан здоров’я, умови проживання, соціальні зв’язки, навчання, безпеку та реальну участь кожного з батьків у вихованні.
У постанові Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 761/28549/23 (провадження № 61-6019св25) зазначено, що місце проживання дитини не обов’язково має визначатися як зареєстроване місце проживання або як місце на території певної адміністративно-територіальної одиниці чи держави.
Що потрібно для визначення місця проживання дитини?
Ключовим є не формальне порівняння матеріального становища батьків, а встановлення того, який варіант проживання найбільше відповідає інтересам конкретної дитини.
Суд оцінює ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, прихильність дитини, її вік і стан здоров’я, побутові та житлові умови, сталі соціальні зв’язки, навчання, психологічний стан, безпеку та інші істотні обставини.
У постанові Верховного Суду від 6 серпня 2025 року у справі № 172/491/22 (провадження № 61-497св25) суд зазначив, що за тривалого конфлікту між батьками, належного виконання ними батьківських обов’язків, проживання в одному місті, належних побутових умов і відсутності ризиків для дитини суд може застосувати модель спільної батьківської опіки з почерговим проживанням дитини. Подібний підхід наведено також у постанові від 5 березня 2025 року у справі № 199/7566/22 (провадження № 61-15717св24).
Які документи потрібні для визначення місця проживання дитини?
Для звернення до органу опіки та піклування Порядок № 866 передбачає, зокрема, заяву, документ, що посвідчує особу заявника, документи щодо місця проживання, свідоцтво про народження дитини, документи щодо шлюбу або його розірвання за наявності, довідку з місця навчання чи виховання дитини та інші документи, передбачені Порядком.
У суді потрібно подавати докази, які підтверджують обставини, на які посилається позивач. Це можуть бути документи щодо житлових умов, доходів, навчання, стану здоров’я дитини, фактичного догляду, участі кожного з батьків у вихованні, сплати аліментів, психологічного стану та соціальних зв’язків.
Особливо важливо, щоб докази стосувалися саме інтересів дитини, а не лише конфлікту між батьками.
Як суд визначає місце проживання дитини?
Суд вирішує спір з урахуванням принципу найкращих інтересів дитини. Висновок органу опіки та піклування має доказове значення, але не має наперед встановленої сили.
У практиці Верховного Суду підкреслюється, що висновок органу опіки та піклування оцінюється разом з іншими доказами і не може бути безумовною підставою для задоволення або відмови в позові.
У справі, де дитині на момент звернення до суду було 11 років, Верховний Суд звернув увагу на необхідність застосування частини другої статті 160 СК України та з’ясування думки дитини. Відповідні висновки наведені в огляді КЦС ВС; окремо питання опитування дитини розглянуто у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 754/1447/23 (провадження № 61-6119св24).
У постанові від 6 листопада 2024 року у справі № 756/8947/21 (провадження № 61-6421св24) Верховний Суд зазначив, що перебування дитини за кордоном саме по собі не перешкоджає вирішенню українським судом спору про її місце проживання. Водночас суд має оцінити умови середовища, в якому дитина тривалий час перебуває, та матеріальне становище відповідного з батьків.
Коли дитина має право вирішувати з ким жити?
До 10 років місце проживання визначається за згодою батьків. У віці від 10 до 14 років необхідна спільна згода батьків і дитини. Після досягнення 14 років дитина, якщо батьки проживають окремо, самостійно визначає своє місце проживання.
Однак право дитини бути почутою не варто зводити лише до формального віку. У справах, де думка дитини має значення, суд повинен належно розглянути питання її опитування.
У постанові Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 754/1447/23 (провадження № 61-6119св24) зазначено, що суди зобов’язані розглянути клопотання про опитування дитини відповідного віку, а залишення такого клопотання без належного вирішення є процесуальним порушенням.
Хто складає акт обстеження умов проживання дитини?
Обстеження житлово-побутових умов у таких справах проводиться службою у справах дітей у порядку, визначеному постановою КМУ № 866. За результатами обстеження складається відповідний акт, а служба у справах дітей готує матеріали для розгляду органом опіки та піклування.
Важливо, що акт обстеження та висновок органу опіки не замінюють усі інші докази. Суд оцінює їх у сукупності з іншими матеріалами справи.
Як подати позов про визначення місця проживання дитини?
Якщо батьки не можуть домовитися, один із них може звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання дитини.
У позові необхідно викласти сімейні обставини, зазначити фактичне місце проживання дитини, пояснити причини спору, обґрунтувати, чому проживання з позивачем відповідає найкращим інтересам дитини, та надати відповідні докази.
Якщо вже існує судове рішення щодо місця проживання дитини, необхідно враховувати його юридичну силу. У доданому огляді Верховного Суду зазначено, що невиконання чинного рішення суду саме по собі не створює нових правових підстав для його зміни. У відповідній справі Верховний Суд звернув увагу, що новий позов не може використовуватися для ухилення від виконання чинного рішення.
Що дає рішення про визначення місця проживання дитини?
Рішення суду визначає, з ким має проживати дитина. Воно не означає автоматичного позбавлення другого з батьків батьківських прав.
Другий із батьків зберігає право на спілкування з дитиною, участь у її вихованні та виконання батьківських обов’язків.
Верховний Суд також виходить із того, що визначення місця проживання не повинно перетворюватися на спосіб усунення одного з батьків із життя дитини. У справі № 643/7509/21 суд розглядав можливість почергового проживання дитини з кожним із батьків як модель, яка може відповідати найкращим інтересам дитини.
Як змінити місце проживання дитини без згоди батька?
Якщо батьки не погоджуються щодо місця проживання малолітньої дитини, спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом відповідно до статті 161 СК України.
Самовільна зміна місця проживання малолітньої дитини може мати правові наслідки відповідно до статті 162 СК України.
У постанові Верховного Суду від 6 листопада 2024 року у справі № 756/8947/21 (провадження № 61-6421св24) суд окремо звернув увагу на необхідність доказування умов проживання дитини за кордоном. Сам факт перебування дитини в іншій державі не є автоматичною підставою для вирішення спору на користь одного з батьків.
Чи можна зареєструвати місце проживання дитини без згоди батька?
Реєстрація або декларування місця проживання дитини та визначення її місця проживання — різні юридичні питання.
За Порядком № 265 для дитини до 14 років у загальному випадку необхідна згода другого з батьків, якщо батьки зареєстровані або задекларовані за різними адресами. Водночас законодавство передбачає випадки, коли така згода не потрібна, зокрема коли місце проживання дитини вже визначено рішенням суду або органу опіки та піклування.
Тому якщо батько не дає згоду на реєстрацію дитини за адресою матері, необхідно спочатку з’ясувати, чи існує рішення про визначення місця проживання дитини або інша передбачена Порядком № 265 підстава для реєстрації без такої згоди.
Що потрібно, щоб змінити місце прописки дитини?
У законодавстві використовується поняття декларування або реєстрації місця проживання. Для зміни адреси дитини необхідні документи, передбачені Порядком № 265, а в окремих випадках — згода другого з батьків.
Якщо дитині до 14 років і батьки проживають за різними адресами, питання згоди другого з батьків є принциповим. Якщо ж місце проживання дитини визначено рішенням суду або органу опіки та піклування, Порядок № 265 передбачає можливість реєстрації без згоди другого з батьків.
Що робити, якщо батько не дає згоду на прописку дитини?
Якщо батько не погоджується на реєстрацію дитини за адресою матері, потрібно відокремити питання реєстрації від питання фактичного проживання.
Якщо спір фактично стосується того, з ким повинна проживати дитина, доцільно вирішувати саме спір про місце проживання. Після встановлення місця проживання дитини рішенням суду або органу опіки та піклування реєстраційні дії можуть здійснюватися у порядку, передбаченому постановою КМУ № 265.
Таким чином, відмова батька у згоді на реєстрацію не означає, що питання неможливо вирішити. Але спосіб захисту залежить від конкретної ситуації.
Практика Верховного Суду щодо забезпечення позову
У спорах про місце проживання дитини іноді необхідно не допустити зміни фактичної ситуації до завершення судового розгляду.
У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 711/4569/23 (провадження № 61-15691св23) розглядалося питання забезпечення позову та обмеження виїзду дитини за межі України.
Верховний Суд також визнавав допустимим зобов’язання одного з батьків забезпечувати щоденне спілкування дитини з іншим із батьків через відеозв’язок або соціальні мережі як захід забезпечення позову, коли дитина перебуває за кордоном.
Окремо в огляді КЦС ВС зазначено, що заборона вчиняти дії, спрямовані на зміну місця проживання малолітньої дитини, може бути належним заходом забезпечення позову за наявності обґрунтованих побоювань щодо її вивезення за кордон без згоди другого з батьків.
Спільна опіка та почергове проживання дитини
Судова практика Верховного Суду демонструє, що результатом спору не обов’язково має бути модель «дитина живе тільки з матір’ю» або «дитина живе тільки з батьком». За певних умов може застосовуватися почергове проживання.
У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 643/7509/21 (провадження № 61-2065св24) Верховний Суд звернув увагу на можливість спільної фізичної опіки та почергового проживання.
У постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 (провадження № 61-16408св23) Верховний Суд також розглядав умови застосування моделі спільної фізичної опіки. Такий підхід пов’язується зі здатністю обох батьків належно виконувати батьківські обов’язки, відсутністю доказів шкідливості контактів і відповідністю моделі найкращим інтересам дитини.
Важливі висновки Верховного Суду для батьків
По-перше, суд оцінює не абстрактну перевагу матері чи батька, а інтереси конкретної дитини.
По-друге, думка дитини відповідного віку має бути належним чином з’ясована. Це підтверджено, зокрема, постановою ВС від 25 вересня 2024 року у справі № 754/1447/23.
По-третє, висновок органу опіки та піклування є доказом, але не має наперед визначеної сили.
По-четверте, проживання дитини за кордоном саме по собі не перешкоджає розгляду спору українським судом, однак обставини такого проживання потрібно доказувати. Це підтверджено постановою ВС від 6 листопада 2024 року у справі № 756/8947/21.
По-п’яте, за відповідних умов суд може застосувати модель почергового проживання дитини з обома батьками, якщо це відповідає її найкращим інтересам.
Висновок
Визначення місця проживання дитини — це не спір про те, хто з батьків має більше прав. Основним критерієм є найкращі інтереси дитини.
Для успішного вирішення справи важливо підготувати докази щодо реальних умов життя дитини, її навчання, здоров’я, соціальних зв’язків, психологічного стану, безпеки та участі кожного з батьків у вихованні.
Практика Верховного Суду показує, що суди мають оцінювати конкретні обставини кожної справи, належно враховувати думку дитини та не зводити вирішення спору лише до формальної реєстрації місця проживання.
Для спорів щодо реєстрації місця проживання також важливо враховувати постанову КМУ № 265, оскільки реєстрація адреси та визначення фактичного місця проживання дитини є різними юридичними питаннями.
Важливо
Ця стаття має інформаційний характер і не замінює індивідуальної юридичної консультації. У конкретній справі спосіб захисту, перелік доказів, необхідність забезпечення позову та порядок звернення до органу опіки або суду залежать від фактичних обставин.