Поради податкового юриста

Зарахування зустрічних однорідних вимог у ЗЕД та валютний контроль: позиція Верховного Суду

Зарахування зустрічних однорідних вимог у ЗЕД не є порушенням валютного законодавства. Позиція Верховного Суду у справі №420/29813/23.

У практиці зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) одним із дискусійних питань залишається правомірність припинення зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та наслідки такого зарахування для валютного контролю. Актуальну правову позицію з цього питання сформулював Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2025 року у справі № 420/29813/23.

Припинення зобов’язань у ЗЕД шляхом зарахування

Припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є допустимим механізмом виконання зобов’язань у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за умови дотримання вимог законодавства. Ключовими критеріями правомірності такого зарахування є:

  • однакова правова природа вимог;
  • грошовий характер зобов’язань;
  • вираження вимог в єдиній валюті;
  • підтвердження належними доказами.

За наявності цих умов застосування санкцій за порушення граничних строків валютних розрахунків є безпідставним.

Обставини справи № 420/29813/23

Контролюючий орган за результатами документальної позапланової виїзної перевірки дійшов висновку про порушення частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» через нібито недотримання строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами з нерезидентами з Великої Британії та Грузії.

Платнику було нараховано пеню у зв’язку з виникненням простроченої дебіторської заборгованості. Водночас суб’єкт господарювання зазначав, що зобов’язання були припинені шляхом проведення взаємозаліків та часткового повернення коштів.

Позиція судів першої та апеляційної інстанцій

Суди встановили, що зарахування зустрічних вимог було здійснене між грошовими зобов’язаннями, вираженими в одній валюті — євро. При цьому однорідність вимог визначається не джерелом їх виникнення, а правовою природою та матеріальним змістом зобов’язання.

Відтак відсутні ознаки порушення валютного законодавства, що виключає підстави для застосування фінансових санкцій.

Оцінка Верховного Суду

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та зазначив, що:

  • частина друга статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» не виключає інших форм припинення зобов’язань, не заборонених законом;
  • стаття 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» дозволяє сторонам самостійно визначати форму розрахунків;
  • стаття 601 ЦК України та стаття 203 ГК України допускають припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Інструкція НБУ № 7 від 02.01.2019 прямо передбачає можливість завершення валютного нагляду у разі документального підтвердження зарахування таких вимог.

Однорідність вимог та валютний аспект

Однорідними є вимоги, які мають однакову правову природу (грошові зобов’язання) та підлягають виконанню в аналогічний спосіб. Навіть якщо первинні зобов’язання були виражені в різних валютах, їх приведення до єдиної валюти усуває ознаки неоднорідності та не перешкоджає правомірному зарахуванню.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 12 серпня 2025 року у справі № 420/29813/23 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129537678 

Висновки

Зарахування зустрічних однорідних грошових вимог у зовнішньоекономічній діяльності є законним способом припинення зобов’язань і не може розцінюватися як порушення валютного законодавства за умови дотримання вимог щодо однорідності та документального підтвердження. Правова позиція Верховного Суду у справі № 420/29813/23 формує важливий орієнтир для платників податків та контролюючих органів у сфері валютного контролю.