Юрій Чумак розповів про актуальні правові позиції КГС ВС у спорах з нерезидентами, банками, у справах про охорону лісів

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Юрій Чумак виступив 29 жовтня 2021 року з лекцією на правовому практикумі «Юридична доктрина, практика ЄСПЛ та Верховного Суду у господарських справах», організованому Ratio Decidendi. Він поділився актуальними позиціями в банківських спорах, справах стосовно звернення іноземних судів із судовими дорученнями до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави, щодо охорони та захисту лісів і виконавчого провадження.

Зокрема, Юрій Чумак звернув увагу на постанову об’єднаної палати КГС ВС від 19 березня 2021 року у справі № 904/2073/19 про стягнення винагороди за користування кредитом і за зустрічним позовом про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку про те, що незгода позичальника з умовою договору про нарахування та сплату винагороди на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту й умов договору під час його укладення та підписання додаткових угод до договору, не є підставою для визначення умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Крім того, у справі № 904/2073/19 йдеться про те, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнювали передбачену умовами договору винагороду зі змінюваною процентною ставкою та зазначили, що її формула має значну кількість змінних величин, з яких не можливо визначити точну суму або відсоток, які мають бути надалі сплачені та фактичну кінцеву сукупну вартість кредиту, а також не визначає максимальний розмір збільшення процентної ставки, що не відповідає ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України.

Спікер зауважив: КГС ВС вкотре наголосив, що нерозуміння природи договору, складність розрахунку не звільняють сторони від обов’язку його виконання. Підписавши кредитний договір та додаткові угоди до нього, позичальник дав свою згоду на сплату всіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін і недійсними не визнані.

«Об’єднана палата КГС ВС акцентує на тому, що суд, відмовляючи в задоволенні позову, не може посилатися лише на складність чи незрозумілість формули розрахунку, якщо вона вже стала константою та підписана сторонами у відповідному договорі», – уточнив лектор.

Також як приклад банківського спору він навів постанову КГС ВС від 21 квітня 2021 року у справі № 910/14646/19. У цій справі йдеться про те, що ефективним способом захисту прав кредитора банку, який ліквідується, є саме розгляд спору про внесення змін до реєстру акцептованих вимог, у межах якого повинно розглядатися питання про наявність підстав для віднесення його вимог до певної черги. Факт неоскарження таким кредитором рішення правління банку про включення його до переліку пов’язаних із банком осіб не має юридичного значення. Також у цій постанові зазначено про те, що, вирішуючи питання про пов’язаність особи з банком, суди мають досліджувати як докази не тільки рішення банку, а й ту інформацію та документи, які дали змогу банку зробити висновок про пов’язаність і ухвалити відповідне рішення (тобто підстави ухвалення такого рішення банком).

«У судовій практиці України трапляються провадження, у яких відповідачем залучається нерезидент», – зауважив Юрій Чумак. За його словами, іноді сторони залучають нерезидента з метою затягнути розгляд справи, адже повідомлення нерезидента – це тривала та складна процедура, яка має відповідати Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах. Залучення на стороні відповідача нерезидента з Кіпру, ОАЕ чи іншої країни гальмує динамічні господарські правовідносини.

У постанові КГС ВС від 8 квітня 2021 року у справі № 920/1396/15 йдеться про те, що за Конвенцією кожна договірна держава має право заявити, що суддя може ухвалити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку. Конвенція визначає певні умови, які дають «зелене світло» для застосування такого механізму, наприклад: з дати направлення документа сплинув термін, який становить щонайменше шість місяців; суд не отримав жодного підтвердження, попри всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної держави.

Положення Конвенції не допускають ухвалення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки саме відповідача, а не будь-якого іншого учасника провадження. Водночас у справі № 920/1396/15 ВС зауважив, що положення Конвенції не передбачають порядку направлення процесуальних документів і не визначають коло осіб, яким ці документи направляються, а лише встановлюють особливі заходи захисту відповідача – юридичної особи – нерезидента.

Категорію спорів стосовно охорони та захисту лісів Юрій Чумак проілюстрував постановою ККС ВС від 24 лютого 2021 року у справі № 906/366/20. Зокрема, у цій постанові ВС відповів, на кого покладається шкода від незаконної вирубки лісів: «Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів». Також КГС ВС зауважив, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

При цьому не важливо, хто конкретно незаконно вирубував дерева на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем установлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків унаслідок незаконного вирубування дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачеві ділянці лісу.

Із презентацією Юрія Чумака можна ознайомитися тут.

Взято з сайту Верховного Суду.

Мітки: Мітки