ВС вказав на заборону реєстрації потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів у житловому приміщенні

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця до Головного управління Держпродспоживслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії.

Особа оскаржила рішення ГУ Держпродспоживслужби про відмову у державній реєстрації потужності. Згідно із заявою позивача про державну реєстрацію потужностей вказана діяльність (реалізація) мала здійснюватися оператором ринку за адресою, за якою розміщена квартира у багатоквартирному житловому будинку, що не виведена із житлового фонду. Фактичною підставою для відмови у державній реєстрації потужності став висновок суб’єкта владних повноважень про те, що житловий будинок не є та не може бути місцем реєстрації потужності за змістом п. 69 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Відповідно, заява про державну реєстрацію потужності містить неповну інформацію: не зазначено назву (опис) потужності, її адресу, натомість зазначено житловий будинок та його адресу.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що подана заява та документи відповідають вимогам ч. 3 ст. 25 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», а тому рішення відповідача є протиправним і таким, що порушує його права.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції рішення суду попередньої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково. При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач у поданих до ГУ Держпродспоживслужби заявах вказав усі обов’язкові відомості, а посилання відповідача на зазначення у заяві неповної інформації щодо назви (опису) потужності та її адреси не відповідають фактичним обставинам справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, зазначивши про законність рішення суду першої інстанції, і задовольнив касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби, рішення суду апеляційної інстанції скасував та залишив у силі рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції зауважив, що ч. 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

При цьому потужність за вказаною адресою має відповідати вимогам, визначеним ст. 41 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Згідно із цією нормою потужності, на яких здійснюється виробництво та/або обіг харчових продуктів, повинні відповідати таким вимогам: 1) підтримуватися в чистому та робочому стані; 2) бути спланованими, сконструйованими та розміщеними для належного утримання, чищення та/або дезінфекції, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів; 3) мати належну природну або механічну вентиляцію. Система вентиляції має бути сконструйована таким чином, щоб механічний потік повітря із забрудненої зони не потрапляв до чистої зони, був забезпечений безперешкодний доступ до фільтрів та інших частин, які необхідно чистити або замінювати; 4) забезпечуватися належним природним та/або штучним освітленням приміщення, необхідним для виробництва та/або зберігання харчових продуктів; 5) підлога повинна мати достатню дренажну систему, конструкція якої запобігатиме ризику забруднення. При відкритих та/або частково відкритих дренажних каналах рух відходів має бути з чистої до забрудненої зони.

Суди попередніх інстанцій встановили, що вказана позивачем адреса реєстрації потужності є адресою, за якою розміщена квартира в багатоквартирному будинку, що не виведена із житлового фонду. Отже, позивач фактично просить про надання дозволу вести господарську діяльність з реалізації харчових продуктів із квартири, яка не переведена у нежитловий фонд.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що квартира в багатоквартирному житловому будинку, не виведена із житлового фонду, не може бути зареєстрована як потужність із виробництва та/або обігу харчових продуктів у розумінні Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», оскільки існує пряма заборона закону на використання квартири не за призначенням.

Постанова Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 520/10868/19 (адміністративне провадження № К/9901/10406/20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/93217050.

Взято з сайту Верховного суду.

Мітки: Мітки