ВС пояснив, що може свідчити про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду частково задовольнив касаційну скаргу захисниці на судові рішення щодо особи, засудженої за кримінальні правопорушення,  які пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів (ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України). ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Як зазначено в постанові касаційного суду, переглядаючи вирок, апеляційний суд не дотримався вимог КПК України. Зокрема, погоджуючись із висновком суду першої інстанції в частині встановлення спрямованості умислу та мети вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, суд апеляційної інстанції врахував розмір та кількість вилученого наркотичного засобу, спосіб упакування і розфасування та визнав необґрунтованими доводи захисника щодо відсутності в діях особи умислу на збут наркотичного засобу.

На думку ККС ВС, апеляційний суд залишив поза увагою те, що мета вчинення кримінального правопорушення згідно зі ст. 91 КПК України є однією з обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів. Так, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів можуть свідчити як відповідна домовленість із особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так і інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб’єкта злочину; те, що особа сама наркотичних засобів або психотропних речовин не вживає, але виготовляє та зберігає їх, тощо.

Якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то в такому випадку мають бути досліджені обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, у тому числі чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться в її володінні, та розфасування речовини.

Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у значному розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно), виготовляє їх, зберігає у відповідному фасуванні, що об’єктивно перевищує потреби цієї особи у вживанні зазначених речовин, то в такому разі може мати місце умисел на збут. Якщо ж волею особи не обумовлено того, скільки наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів опиниться в її володінні (як у випадку зі знахідкою), то умисел на збут потребує більш ретельного дослідження.

Враховуючи встановлені судом обставини вчиненого кримінального правопорушення, відтоді, як особа придбала наркотичний засіб шляхом знахідки, і до моменту видачі його працівникам поліції минуло небагато часу. Тому для об’єктивного висновку про умисел засудженого на збут наркотичного засобу необхідним є дослідження обставин придбання та зберігання наркотичної речовини, а також установлення моменту виникнення відповідного умислу. Однак ці обставини в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій не були оцінені.

З огляду на зазначене висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, що особа, знайшовши наркотичний засіб, мала умисел на його незаконний збут, без підтвердження такого висновку іншими доказами, окрім великого розміру наркотичної речовини та її розфасування, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Постанова ККС ВС у справі № 203/337/19 (провадження № 51-4688км20).

Взято з сайту Судової влади України.

Мітки: Мітки