Розірвати договір дарування дарувальник може, лише коли дарунок на момент пред’явлення такої вимоги збережений – КЦС ВС

Районний суд, із рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов про розірвання договорів дарування частини житлового будинку та частини земельної ділянки з тих підстав, що вироком суду обдаровувану визнано винною в нанесенні тілесних ушкоджень дарувальниці.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні судові рішення та відмовив у задоволенні позову, навівши таке правове обґрунтування.

У 2006 році позивачка подарувала частину спірних будинку та земельної ділянки відповідачці, а у 2015 році остання передарувала 1/2  своїх частин будинку та земельної ділянки третій особі.

У 2017 році вироком суду відповідачку визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (нанесення легких тілесних ушкоджень). Потерпілою у кримінальному провадженні була позивачка. 

Згідно із частинами 1, 4, 5 ст. 727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред’явлення вимоги дарунок є збереженим. У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов’язаний повернути дарунок у натурі.

Розірвання договору є правовою підставою припинення права власності на подаровану річ у обдаровуваного. Останній зобов’язується повернути річ дарувальнику в натурі з урахуванням можливого нормального зносу на час перебування в обдаровуваного та у тому вигляді, в якому вона існувала на момент розірвання договору.

Право дарувальника на розірвання договору дарування є строковим, адже воно існує доти, доки існує річ, яка є предметом договору.

За таких обставин можна дійти висновку, що розірвати договір дарування дарувальник має право лише за умови наявності дарунка в натурі, тобто коли дарунок на момент пред’явлення такої вимог є збереженим.

Збереженість дарунка передбачає його перебування у власності саме обдаровуваного, а не лише його фізична наявність як речі – предмета матеріального світу. Відсутність дарунка у власності обдаровуваного не відповідатиме критерію його збереженості (ч. 4 ст. 727 ЦК України).

Таким чином, якщо обдаровуваному не належить дарунок на праві власності на момент розірвання договору дарування, то за відсутністю речі (збереженості майна) правові наслідки для повернення дарунка в натурі на підставі ч. 1 ст. 727 ЦК України не виникають.

Із постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 357/10458/18 (провадження № 61-13626св19) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://reyestr.court.gov.ua/.

Взято з сайту Судової влади України.

Мітки: Мітки