Постанова ККС ВС щодо підбурювання особи до розголошення державної таємниці

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив без задоволення касаційну скаргу захисника засудженої, яка була визнана винуватою в тому, що, працюючи слідчим у слідчому відділі управління СБУ в одній з областей, підбурила іншу особу, до обов’язків якої входило ведення діловодства та реєстрації секретної кореспонденції, до розголошення державної таємниці (ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 328 КК України).

Скаржник просив скасувати судові рішення щодо особи, а кримінальне провадження закрити у зв’язку з відсутністю в її діях складу інкримінованого злочину.

ККС ВС вказав, що відповідно до нормативного визначення (ч. 4 ст. 27 КК України) підбурювачем визнається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину. За матеріалами провадження встановлено, що особа, маючи допуск до державної таємниці, будучи обізнаною в неприпустимості розголошення таємної інформації і використовуючи дружні стосунки з іншою особою, попрохала останню надати їй зведення з грифом «таємно», на що та погодилася. Це призвело до розголошення державної таємниці. Тобто своїми діями особа підбурила (схилила) іншу особу до розголошення державної таємниці.

Під час ухвалення вироку суд врахував, що вчинення особою підбурювання до розголошення відомостей, які є державною таємницею, особою, якій ці відомості стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, підтверджується показаннями 12 свідків і даними, що містяться у висновку експерта та матеріалах службового розслідування.

На думку колегії суддів ККС ВС, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину належним чином обґрунтовані та вмотивовані. Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено, суд правильно вирішив питання про їх допустимість.

Апеляційний суд підтвердив правильність висновків місцевого суду, який ретельно дослідив докази і надав ґрунтовну оцінку доводам як сторони обвинувачення, так і захисту. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що хоч особа й мала допуск до державної таємниці, вона не мала доступу до розголошених відомостей і без схиляння до участі у вчиненому іншої особи, якій оперативні зведення були передані на реєстрацію у зв’язку з її службовими обов’язками, не могла отримати ці документи та розголосити викладену в них інформацію.

ККС ВС погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх достатньо вмотивованими.

Постанова ККС ВС у справі № 727/3058/15-к (провадження № 51-5520км19) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/99009849.

Взято з сайту Верховного Суду.

Мітки: Мітки