Ольга Ступак розповіла, як ділити корпоративні права між подружжям при розлученні

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ольга Ступак виступила з лекцією «Практика Верховного Суду щодо поділу та спадкування корпоративних прав» на семінарі з підвищення кваліфікації адвокатів «Бізнес (корпоративні права) і сімейні війни: розлучення, спадкування домовленості». Захід, організований Національною асоціацією адвокатів України, відбувся 15 листопада 2021 року.

Вона нагадала про Рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 СК України «Об’єкти права спільної сумісної власності». У ньому зроблено висновок, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об’єктом їхньої спільної сумісної власності.

Лекторка зауважила, що рішення КСУ залишаються чинними незалежно від зміни суспільних відносин, оновлення законодавства. Тому й після прийняття у 2018 році Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» згадане Рішення має виконуватися. «Отже, це Рішення КСУ актуальне сьогодні, а практика Верховного Суду осучаснила його застосування», – сказала Ольга Ступак і навела як приклад деякі судові рішення.

Так, у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 756/10797/15 КЦС ВС зробив правовий висновок, що з моменту внесення коштів до статутного капіталу товариства за рахунок спільного сумісного майна подружжя такі кошти є власністю товариства, тому в одного із подружжя виникає лише право грошової вимоги щодо стягнення половини внесених до статутного капіталу коштів. Ольга Ступак зазначила, що аналогічно слід розглядати й ситуації, коли до статутного капіталу внесено не кошти, а майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності.

«Важливо те, що з моменту внесення до статутного капіталу товариства одним із подружжя чи то коштів, чи то майна їх власником стає товариство, а інший із подружжя набуває права грошової вимоги про стягнення половини внесених до статутного капіталу коштів чи майна», – зауважила лекторка.

Також вона навела постанову Великої Палати ВС від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15, в якій зроблено висновок, що відчуження частки корпоративних прав одним із подружжя під час розгляду справи судом не позбавляє права іншого з подружжя претендувати на компенсацію 1/2  від вартості частки майна товариства відповідно до частки другого з подружжя у статутному фонді цього товариства.

Постанова КЦС ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 279/6459/14 стосується спорів про поділ майна подружжя, один із яких є суб’єктом підприємницької діяльності. Верховний Суд вказав, що майно фізичної особи – підприємця може бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним із подружжя. «Тобто майно ФОП, коли не створюється приватне підприємство, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Такий підхід є незмінним», – зазначила Ольга Ступак.

Але особливу увагу вона звернула на постанову ВП ВС від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18. Спір розглядався в порядку господарського судочинства – позивач просив визнати недійсним договір відчуження одним із подружжя своєї частки у статутному капіталі ПП на користь третьої особи, оскільки договір укладений без згоди іншого з подружжя. 

У цій справі ВП ВС вказала, що п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 охоплює два різні випадки:

  • коли майно передано у власність юридичної особи, зареєстрованої як приватне підприємство. Тоді частка в статутному капіталі такої юридичної особи (але не її майно) може належати на праві приватної спільної сумісної власності подружжю;
  • коли йдеться про єдиний майновий комплекс, тобто про підприємство в розумінні ст. 191 ЦК України, яке не передане як вклад юридичній особі, а використовується одним із подружжя без створення юридичної особи, зокрема як ФОП. Тоді майно, яке входить до складу підприємства як єдиного майнового комплексу (але не частка в статутному капіталі майнового комплексу, бо майновий комплекс не може мати статутного капіталу), може належати на праві спільної сумісної власності подружжю.

Лекторка пояснила, що основною відмінністю між двома наведеними випадками є те, що в разі внесення спільного майна подружжя (гроші, нерухомість, автомобілі тощо) до статутного капіталу юридичної особи воно стає вже власністю цієї особи, а не подружжя. Тож у такому випадку подружжю треба ділити вже не майно, а саме право на частку в статутному капіталі. Натомість, якщо спірне майно використовувалося в діяльності ФОП, то ділити слід саме відповідні об’єкти – по 1/2 грошей, нерухомості, авто тощо.

Як приклад застосування цієї правової позиції у практиці Ольга Ступак навела постанову КЦС ВС від 10 листопада 2021 року у справі № 496/1249/13-ц. Під час шлюбу один із подружжя зареєстрував ПП як юридичну особу, у власності якого на час розірвання шлюбу перебували об’єкти нерухомості, автомобілі, земельні ділянки. Суди першої та апеляційної інстанцій розділили вказане майно між подружжям. Касаційний суд скасував попередні рішення та вказав, що майно належить юридичній особі й не може одночасно належати різним суб’єктам цивільних відносин: і підприємству, і фізичній особі – його засновнику. В такій ситуації ефективним способом захисту для позивача є стягнення з іншого з подружжя грошової компенсації за частку в статутному капіталі підприємства. «Сьогодні судова практика орієнтована на постанову Великої Палати від 29 червня 2021 року», – сказала суддя.

Також вона навела постанову ВП ВС від 24 квітня 2018 року у справі № 925/1165/14, яка стосувалася стягнення вартості частини майна, пропорційної частці позивача в статутному капіталі товариства. Велика Палата ВС зробила висновок, що вартість частини майна товариства, яке підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов’язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

Із презентацією Ольги Ступак можна ознайомитися за посиланням – https://cutt.ly/sTTuxwo.

Взято з сайту Верховного Суду.

Мітки: Мітки