Олександр Олійник: моніторинг законодавства як елемент нової філософії у формуванні правової політики України

Формування державної правової політики, що є одним із основних завдань Мін’юсту, передбачає розроблення нормативно-правових актів (НПА). Умовно можна виділити дві групи підстав для розроблення проєктів НПА: 1) позапланові, це коли Президент, Прем’єр-Міністр, Міністр чи будь-хто з депутатів проявляють власну ініціативу щодо необхідності врегулювання тих чи інших суспільних відносин відповідним нормативно-правовим актом; 2) планові – план законопроєктних робіт Верховної Ради України, програма діяльності Уряду, національні стратегії тощо. Про це розповів директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Олександр Олійник в інтерв’ю виданню «ЛІГА:ЗАКОН».

«Розроблення нормативно-правового акту в позаплановому порядку схематично відбувається зверху вниз: керівник ставить завдання написати НПА, а підлеглі його виконують. Однак це не зовсім ефективно. Адже процес врегулювання необхідних питань досить тривалий, і якщо поставлено стислі строки розроблення НПА, то деякі з його елементів виконують формально або не виконують взагалі, що не може не позначитись на якості кінцевого продукту взагалі», – пояснив Олександр Олійник.

При плановому ж підході, за його словами, дотриматись усієї процедури обрання оптимального шляху врегулювання поставленого питання простіше, але знову не зникає «структурна проблема». Для її вирішення Урядом було схвалено Стратегію реформування державного управління України на 2016-2020 роки. Ідеологія Стратегії полягає у формуванні ефективної системи державного управління, що відповідає принципам публічного адміністрування Європейського Союзу, яка здатна виробляти й реалізовувати цілісну державну політику, спрямовану на суспільний сталий розвиток і адекватне реагування на внутрішні й зовнішні виклики. Аби посилити спроможність міністерств до аналізу й оцінки ефективності політики та в перспективі – забезпечити перетворення міністерств на ефективні центри формування державної політики, в Секретаріаті Кабінету Міністрів України та міністерствах, які здійснюють підготовку та реалізацію ключових національних реформ, було створено нові структурні підрозділи – директорати та запроваджено посади фахівців з питань реформ.

«При цьому чинна на той момент нормативна база, яка регулювала процес створення директоратів, не передбачала створення їх на основі департаментів Міністерств. Таким чином вирішити «структурну проблему» при розробці НПА та провести відповідну реформу було фактично неможливо. Це було доти, доки у 2019 році відповідною постановою Кабміну не були внесені зміни, які передбачали, що до складу директорату мають входити експертні групи, які складаються з державних експертів (фахівців із питань реформ), та в разі потреби – головні управління, до складу яких входять провідні й головні спеціалісти (звичайні держслужбовці департаменту).

Таким чином, поєднання практичного досвіду нормотворців департаменту і теоретичних знань фахівців із питань реформ директорату в одному структурному підрозділі Міністерства стало можливим. При цьому «структурної проблеми» в разі створення такого підрозділу можна було уникнути, чітко розмежувавши функції головних управлінь, до складу яких можуть перейти нормотворці департаменту, та експертних груп, до яких можуть перейти експерти директорату. Саме таким шляхом пішов Мін’юст, створюючи Директорат правосуддя та кримінальної юстиції», – зазначив Олександр Олійник.

Разом із цим, на його думку, ефективний центр формування державної правової політики має працювати як система, що складається з елементів (етапів), які циклічно повторюються. До таких елементів (етапів) належать:

  1. Аналіз стану справ у сфері правового регулювання, що здійснюється шляхом проведення багатокомпонентного моніторингу.
  2. Формування на основі пропозицій за результатами проведеного моніторингу плану роботи Мін’юсту і надання пропозицій до плану законопроєктних робіт Верховної Ради України.
  3. Виконання плану роботи Мін’юсту на відповідний рік.

За понад рік діяльності фахівцям Директорату правосуддя та кримінальної юстиції вдалося повністю завершити перший з цих етапів.

«Отримавши та опрацювавши пропозиції щодо наявних недоліків у сферах правового регулювання від різних організацій та органів влади в Україні, ми виокремили близько 50 основних проблем у цій сфері, обговорили їх та шляхи їх вирішення в експертному середовищі, провели опитування серед заінтересованих осіб щодо варіантів розв’язання цих проблем. На основі аналізу та в результаті узагальнення отриманої інформації ми підготували звіт, у якому докладно описали кожну виявлену проблему, показавши стан її нормативно-правового регулювання, судову практику, практику Європейського суду з прав людини, науково-дослідні матеріали, присвячені питанням її вирішення, описали міжнародний досвід її розв’язання там, де вона мала місце, та запропонували варіанти і шляхи вирішення виявлених проблем», – пояснив директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції.

Відтак, за словами Олександра Олійника, у сферах, за які відповідає ввірений йому директорат, вже застосовується нова філософія у формуванні правової політики України. «Для того ж, аби Мін’юст став загальнонаціональним центром формування державної правової політики, потрібно, по-перше, реорганізувати його структуру таким чином, щоб забезпечити інституційну можливість формування правової політики держави і в інших сферах правового регулювання, і, по-друге, щоб інші органи державної влади та професійне середовище зрозуміли, усвідомили і повною мірою сприяли реалізації пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, відповідно до якого Мін’юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної правової політики», – додав Олександр Олійник.

Взято з сайту Міністерства юстиції України.

Мітки: Мітки