Неможливість відкриття провадження у справі про банкрутство через відсутність у кредитора суб’єктивного права щодо заявлених грошових вимог

ПАТ «Промінвестбанк» звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Лєннет солар» через нездатність ТОВ погасити заборгованість, що виникла на підставі договору про надання банківської гарантії і підтверджується рішенням господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 911/2043/20, відмовлено ПАТ «Промінвестбанк» у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «Лєннет солар».

Судові рішення мотивовані тим, що право заявника, на підставі якого він звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, є спірним, що відповідно до ч. 5 ст. 39 КУзПБ є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Такий висновок ґрунтується на тому, що всі права за договором про надання банківської гарантії, заборгованість за яким визначена заявником як грошові вимоги до боржника, передані за договором цесії іншій юридичній особі.

Залишаючи ці судові рішення без змін, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду виходив з такого.

У справах позовного провадження господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін. Водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невіддільною частиною цього провадження і здійснюється з метою дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

З огляду на одночасне відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, що передбачено ч. 8 ст. 39 КУзПБ, стадія відкриття провадження в цій категорії справ має своїми наслідками заходи не лише процесуального, а й майнового характеру. До того ж ухвала про відкриття провадження поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент постановлення ухвали підготовчого засідання колом осіб – конкурсних кредиторів.

Наявність чинного судового рішення, ухваленого за результатами вирішення спору щодо стягнення грошового зобов’язання, на підставі якого заявлено вимоги ініціюючого кредитора до боржника, свідчить про відсутність між зазначеними особами спору про право щодо такого зобов’язання.

Однак для господарського суду, який вирішує в підготовчому засіданні питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, встановлені факти в зазначеному рішенні не є обов’язковими для врахування виключно за наявності таких обставин, які мають значення для підтвердження / спростування заявлених у цій справі грошових зобов’язань боржника і які не були взяті до уваги в судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду спору щодо цих зобов’язань у позовному провадженні.

Норми ч. 6 ст. 39 КУзПБ, як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, як необґрунтованість вимог ініціюючого кредитора. Але протилежний підхід, тобто відкриття провадження за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, інших його кредиторів та загалом суперечитиме спрямованості законодавства у сфері неплатоспроможності.

У разі необґрунтованості / непідтвердження вимог ініціюючого кредитора господарський суд має відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство з посиланням на норму ч. 6 ст. 39 КУзПБ, яка відповідно до концепції недостатньої якості закону є найбільш близькою за предметом регулювання до сфери спірних правовідносин.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/100456027.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

Взято з сайту Верховного Суду.

Мітки: Мітки