Куди зникли 5 мільйонів гектарів державної землі, що показав аудит Держгеокадастру, та як Україна могла втратити свою земельну базу: інтерв’ю Голови Держгеокадастру Романа Лещенка «Економічній правді». Частина перша

Поширення/Sharing

“Весь цей час влада обманювала громадян, надаючи неправдиві дані про баланс державної землі. Усі ці роки очільники Держгеокадастру запевняли, що держава володіє 10,4 млн га земель, але це виявилося фікцією, – розповів Роман Лещенко.

Як держава втратила землю

— В одному із своїх постів у фейсбуці ви писали, що президент поставив вам завдання навести лад в Держгеокадастрі та повернути цей державний орган у правове поле. Як ви це збираєтеся робити?

— Коли мене призначили керівником (10 червня 2020 року. – ЕП) ми разом з новою командою розпочали роботу за трьома базовими напрямами. Перше – аудит системи реєстрації земельних ділянок. Друге – технічний аудит земельної бази. Третє – аналіз інвентаризації земель сільськогосподарського призначення.

Коли ми почали аудит, то одразу відчули внутрішню протидію цьому процесу. Ми побачили серйозні проблеми в системі, зокрема, відсутність запобіжника “подвійній приватизації”. Усі IT-спеціалісти, які безпосередньо обслуговували документообіг, звільнилися. Щоб довести процеси до ладу, ми зупинили на два місяці – у липні-серпні – реєстрацію земельних ділянок.

— Що показав аудит?

— Виявилося, що з середини 2013 року до 2020 року з державної в приватну власність через механізм безоплатної приватизації було виведено понад 700 тис га землі. Тобто йдеться про територію однієї невеликої європейської країни.

Коли ми почали з’ясовувати механіку цієї безоплатної приватизації, то виявили, що в системі реєстрації речових прав у Міністерства юстиції і в системі Державного земельного кадастру відсутні верифікатори первинного набувача земельної ділянки при безоплатній приватизації.

Тобто немає процедури перевірки особи у двох системах. (Йдеться про те, що не було обліку громадян, які скористалися правом безоплатної приватизації, і була відсутня інформація, хто отримав одну ділянку, а хто – десять. –  ЕП.)

 Хто відповідає за наявність та перевірку таких верифікаторів – Міністерство юстиції чи Держгеокадастр?

— У Міністерства юстиції є реєстр речових прав на нерухоме майно, а у Держгеокадастру – на землю. Вони синхронізовані протоколом обміну даних, але кожен живе своїм життям.

Ми унікальна країна: у нас земля реєструється окремо, а нерухомість – окремо. Хоча в усьому цивілізованому світі реєстри об’єднані, і земля є первинна щодо всього, що є на цій землі.

В Україні ж система документообігу в Мін’юсті одна, у Земельному кадастрі – своя. Ми переконані, що це все було зроблено штучно.

Ми зробили аудит існуючого з 2013 року електронного реєстру лише на 27% і виявили тисячі дублюючих записів. Є групи людей, які отримували земельні ділянки по 2 га енну кількість разів, часто – у дуже вигідних місцях.

Це люди, наближені до чиновників. Вони, наприклад, могли бути пов’язані з отриманням земельних ділянок у Житомирській області, де видобувають ільменіти, або в Рівненській області – де бурштин.

— Скільки землі державної власності лишилося?

— Коли вам казали, що в країні 10 млн га земель державної власності, то це була брехня. Країна фактично розграбована. Залишилося надзвичайно мало – близько 2 млн га ми передаємо в об’єднані територіальні громади, і лишається вільних 0,75 млн га.

30 років держава жила у викривленому дзеркалі. Держгеокадастр інституційно існував як механізм дерибану української землі державної форми власності з метою її акумулювання в окремих сім’ях, які сьогодні надзвичайно багаті і можуть бути учасниками окремого земельного Forbes.

Усі аграрні холдинги просто відпочивають зі своїми орендними правами на фоні тих власників, які тримають землі. Не просто чорноземи, а землі, під якими є унікальні корисні копалини.

Деякі з цих людей досі розповідають, що земельна реформа Україні не потрібна. Проте я знаю, скільки в них землі, де вона, якими надрами вони володіють і чому вони “переживають”, щоб українська земля, не дай Боже, у вагонах не поїхала в Китай.

— Яку максимальну кількість ділянок отримувала одна особа?

— Десять ділянок і більше. Деякі громадяни навіть не знали, що вони скористалися своїм правом на два гектари землі десять разів. Тобто, це схема з підробкою документів, звичайне шахрайство.

Скуповували паспорти по 800-1000 грн, люди підписували відповідні документи, їх просто використовували для безоплатної приватизації. Окреме питання – з учасниками бойових дій. На жаль, їх теж використовували в таких ситуаціях.

Є ситуації, коли учасник бойових дій звертається для отримання земельної ділянки, а згідно з нашим реєстром, він уже не раз скористався своїм правом.

Тобто це була відпрацьована організована злочинна система, у якій безоплатну приватизацію вивели в окремий вид діяльності і сформували під це у 2013 році спеціальний правовий статус.

У чому цинізм ситуації? Закон передбачає, що за процедурою безоплатної приватизації можна отримати земельну ділянку до 2 га для ведення “особистого селянського господарства” (ОСГ). Такі земельні ділянки не підпадають під дію мораторію, їх можна продавати, купувати, здавати в заставу, навіть іноземцю продати – взагалі без проблем.

Тож поки політики боролися за продовження мораторію на продаж землі і рвали на собі сорочки, мільйони гектарів землі в правовому статусі ОСГ вільно продавалися і всіх це влаштовувало.

Взято з сайту Держгеокадастру.

Мітки: Мітки