Приклад вироку, коли військовий був визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України (Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці) та виправданий у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.

Категорія справи: № 233/2394/22: Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Непокора.
Номер судового провадження: 1-кп/233/206/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022052100001491

Вирок

Іменем України

15 травня 2023 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді                                            ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання        ОСОБА_2 ,

прокурора                                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого                                                ОСОБА_5 ,

захисника                                                           ОСОБА_6 ,

 

розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022050010001491 від 17 жовтня 2022 року по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Овруч, Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, старшого стрільця 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника вчиненої в умовах воєнного стану за таких обставин.

ОСОБА_5 є військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді старшого стрільця 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в порушення вимог ст. ст. 17, 65, Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 17.10.2022, близько 12 год. 32 хв. перебуваючи за місцем тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті АДРЕСА_2 , отримавши законний усний наказ свого прямого начальника - командира 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_7 , виданий на підставі бойового розпорядження № 7 від 16.10.2022 складеного ОСОБА_7 на підставі письмового бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 249 ДСК ОКП від 16.10.2022 про необхідність висування на взводний опорний пункт «ІНФОРМАЦІЯ_6» для його підсилення та оборони, розташованого неподалік АДРЕСА_3 із завданням не допустити прориву противника на вказаному напрямку, відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402 КК України, не визнав повністю і вказав, що будь-якого кримінального правопорушення він не вчиняв, злочинного умислу не мав, за станом здоров`я потребував медичної допомоги, бажав отримати відповідне лікування і тоді продовжувати виконувати бойові розпорядження. Пояснив, що 17 жовтня 2022 року до обіду, можливо об 11 годині, приїхав командир ОСОБА_8 , зачитав з аркуша наказ. Суть оголошеного наказу для нього була зрозумілою, потрібно було висунутись на опорний пункт «ІНФОРМАЦІЯ_6», перебувати там і стримувати противника. Після цього запитав, хто і з яких причин відмовляється його виконувати. Із 8 військовослужбовців присутніх при оголошенні наказу 4 відмовились від його виконання, у тому числі і він, за станом здоров`я. Командир особисто підходив до кожного щоб з`ясувати причину відмови виконувати наказ. Він сказав, що відмовляється виконувати наказ за станом здоров`я, йому завадив виконувати наказ зубний біль та напухла щока. Те, що у нього проблеми з зубами командуванню було відомо і до оголошення наказу. Вважає, що на той час у нього були поважні підстави для невиконання наказу. Йому відомо, що замість нього хтось із інших військовослужбовців направився виконувати наказ. Тих хто не виконав наказ відвезли до ДБР та допитували. Якби тоді у нього не болів зуб, він би виконав оголошений наказ. Раніше, з 2016 по 2019 рік у нього був контракт, він проходив службу у батальйоні «Донбас». Після мобілізації військову службу він проходить з 25 лютого 2022 року у 8 роті ВЧ НОМЕР_1 на посаді старшого стрільця. З положеннями Статуту ЗСУ обізнаний, раніше з його боку відмови від виконання бойового розпорядження не було. Йому було відомо, що за відмову від виконання наказу командира передбачена кримінальна відповідальність. Виконувати бойове розпорядження він не злякався. Про свої дії не жалкує і провину не визнає.

Зазначив, що перед цим бойовим розпорядженням виконував попереднє, перебував у Зайцевому, останні 3 дні на холоді під дощем і без теплих речей. З ОСОБА_9 вивели 30 вересня 2022, приїхали в с. Дачне, Костянтинівського району, після чого у нього почали боліти зуби. Доповів командуванню, що у нього немає теплих речей, оскільки вони залишились на позиціях. З приводу зубного болю він звертався до взводного, той давав йому пігулки, коли пігулки не допомагали, кололи уколи. Потім взводний сказав, що ліміт ліків вичерпаний, бо похолодало і всі почали хворіти, і щоб він купував ліки за власний рахунок.

Повідомив, що його з групою військовослужбовців возили для проходження ВЛК в м. Добропілля, там знаходились тиждень без одного дня. В Добропіллі приблизно 13 числа звертався до приватного стоматолога, лікар зробив огляд та записав, що потрібно зробити протезування та лікування зубів, сказав знеболювати та порадив пігулки. Додав, що за висновком ВЛК придатний, але здоровий та придатний це різні речі.

До Костянтинівки повернулись вже 14 чи 15 жовтня 2022 року, потім щока почала припухати, зуб болів сильніше. З часом знеболювальні вже не допомагали, зуб почав кришитись, зубний біль був такої сили, що хотілось покінчити життя самогубством, не міг спати ночами. В Костянтинівці звернувся до взводного лікаря, нині вже покійного ОСОБА_13 , він давав йому пігулки, але вони не допомагали, а потім колов уколи. В Костянтинівці до приватного стоматолога не звертався, оскільки є військовослужбовцем і в обхід командування самостійно пересуватись по місту не міг. Зі своєю проблемою звертався до медика роти, той направив до медичної частини Костянтинівки, в медичній частині очікував стоматолога з ранку до 16.00, але тоді сталося ЧП під Бахмутом і лікарі були на виїзді, допомогу йому так і не надали, це було за день до його арешту. Про звернення за медичною допомогою вносились дані до зошита в медичній роті.

Додав, що проблему з зубним болем вирішив лише під час перебування на гауптвахті. Після 18 жовтня 2022 року він звернувся до медиків гауптвахти з проханням відвезти до зубного лікаря, однак одного не везуть, тому прийшлось чекати поки збереться група. З метою знеболити зубний біль звертався до медичної частини з приводу отримання знеболювального, йому надавали таблетки, а потім й уколи робили. Інформацію про отримання ліків та уколів вносили до медичного журналу гаупвахти. В період з 18 по 30 жовтня 2022 року точної дати не пам`ятає його відвезли до державного стоматолога (1 поверх багатоповерхівки в м. Павлоград) і видалили зуб який у нього болів (права сторона нижній кореневий зуб). Після видалення зубу через два тижні їздив в ту ж лікарню на пломбування зубу.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7  суду показав, що обвинувачений солдат ОСОБА_5 був його підлеглим, а він на той час командиром 8 механізованої роти, тобто його підрозділу. 17 жовтня 2022 року приблизно о 12 год. 30 хв. в м. Костянтинівка тимчасово дислокувався його підрозділ. Він віддав бойове розпорядження № 7 від 16.10.22 на підставі бойового розпорядження № 249ДСК ОТП командира бригади. Згідно з даним розпорядженням військовослужбовці підрозділу повинні висунутись на опорний пункт та зайняти його. Штурмових дій там не планувалось, просто оборона. На той момент то були позиції ЗСУ і там були інші військовослужбовці. Бойовий наказ віддавав він особисто, на вулиці вишикував у м. Костянтинівка, Донецької області, особовий склад, який повинен був висуватись на позиції. Його розпорядження було записано до журналу «Отриманих та відданих розпоряджень» і з цього журналу він зачитував бойове розпорядження вголос військовому підрозділу, у тому числі і старшому солдату ОСОБА_15 . Наказ був адресований всьому підрозділу, оголошувався чітко, всім був зрозумілий, реальний для його виконання. Це з`ясовувалось у всіх, зокрема і у ОСОБА_15 також. Ті військовослужбовці які погодились виконувати розпорядження отримали зброю та екіпіровку та висунулись на опорний пункт. Військовослужбовець ОСОБА_15 вийшов на крок вперед зі строю та сказав, що фізично не може виконати наказ за станом здоров`я та морально психологічним станом. ОСОБА_15 казав, що його тривожить зубний біль. Чи говорив він про це раніше не пам`ятає. Йому було оголошено, що за довідкою ВЛК він придатний для проходження військової служби. Наслідки невиконання бойового розпорядження роз`яснювались всім особисто ним, представниками ВСП та командиром взводу. Наслідками дій ОСОБА_15 міг бути підрив бойового духу, не утримання позицій, загибель інших військовослужбовців. Обставини оголошення наказу фіксували на телефон, здійснювали відеозапис оголошення наказу для фіксації відання наказу та осіб які могли відмовитись його виконувати. Поряд з ним під час оголошення бойового розпорядження були ОСОБА_34 та ОСОБА_17 , а також військовослужбовець який здійснював фіксацію на камеру. До оголошення наказу йому не було відомо, чи відмовиться ОСОБА_15 його виконувати. Деякі військовослужбовці вагались, їм давали час подумати. ОСОБА_15 відмовився виконувати наказ вперше, раніше виконував бойові розпорядження. За фактом відмови було повідомлено ВСП та військову прокуратуру та доставлено даних військовослужбовців, у тому числі і Мельника до ДБР. Додав, якщо б до нього звертався військовослужбовець і скаржився на хворобливий стан, максимум, що він міг зробити, це відправити його до медичного пункту, якщо там не могли надати допомогу фіксували це в книзі та відправляли в госпіталь. Коли у обвинуваченого напухла щока і він скаржився на зубний біль, виходячи з обстановки яка склалась не зміг сказати як правильно він повинен був діяти. Теоретично, напухлої щоки у військовослужбовця було би достатньо, щоб відправити його до медичного пункту, але на той момент медичний пункт був на виконанні завдання - возив поранених, крім того розпорядження було негайного виконання.

На шикуванні ОСОБА_15 казав, що у нього болить зуб, але коли були в Краматорську у ДБР з цього приводу не скаржився, проте у ДБР йому теж могли викликати медиків. Додав, що йому не відомо про той факт, що за день до цього ОСОБА_15 був у лікарів, оскільки він з іншими військовослужбовцями перебував на виконанні бойового завдання. Не відомо також і про те, чи звертався ОСОБА_15 з приводу зубного болю до інших посадових осіб.

Свідок ОСОБА_18 суду показав, що з Мельником знайомий ще при виконанні бойових завдань в Харківській області. Він був старшим позицій, а ОСОБА_15 його підлеглим. 17 жовтня 2022 року командир підрозділу 8 роти 3 батальйону ВЧ НОМЕР_1 попросив його бути присутнім при оголошенні бойового розпорядження, яке він доводив до особового складу. Тому він був свідком цієї дії, оголошення наказу фіксувалось на технічні засоби, фіксацію здійснював командир 2 го взводу ОСОБА_19 на свій мобільний телефон. Так, 17 жовтня 2022 року о 12 годині 30 хвилин було оголошено бойове розпорядження у м. Костянтинівка по АДРЕСА_4 , на місці тимчасової дислокації ВЧ НОМЕР_1 . Командир взводу ОСОБА_7 зачитував бойове розпорядження № 7 перед військовослужбовцями які пройшли вже на той час військово-лікарську комісію. Про висновок військово-лікарської комісії ОСОБА_15 йому не відомо, оскільки він не був його підлеглим. Згідно з наказом потрібно було зайняти взводно-опорний пункт «ІНФОРМАЦІЯ_6». Приблизно він знаходився біля населеного пункту Андріївка , його потрібно було підсилити та проводити оборонні дії, там вже знаходились військові ЗСУ. Після оголошення наказу військовослужбовці які були здатні і погодились виконувати бойове розпорядження залишились в строю, а військовослужбовці які відмовились, зробили крок вперед, пояснювали, чому відмовляються та підстави відмови. Серед військовослужбовців були ті, хто погодився виконувати бойове розпорядження їх озброїли та технікою доставили на позиції. ОСОБА_15 відмовився виконувати зазначений наказ. Підставою відмови ОСОБА_15 був морально-психологічний стан та стан здоров`я, але у висновку військово-лікарської комісії зазначено, що він придатний виконувати бойові завдання. Фізично ОСОБА_15 виглядав задовільно, на що саме він скаржився, не пам`ятає. При оголошення він стояв зліва від військовослужбовців паралельно їм. Йому було чутно відповідь військовослужбовців які відмовились виконувати бойове розпорядження. На той час чув відповідь ОСОБА_15 , але зараз дослівно не пам`ятає її. Тих хто відмовився виконувати наказ відвезли до ДБР.

Свідок ОСОБА_21 суду показав, що з обвинуваченим ОСОБА_15 проходив військову службу в одному підрозділі, декілька разів бачив його. Командир роти капітан ОСОБА_7 17 жовтня 2022 року в м. Костянтинівка, точної адреси не пам`ятає, приблизно о 12 годині 30 хвилин зачитав бойове розпорядження. Суть розпорядження полягала у тому, що потрібно було зайняти взводно-опорний пункт, його назву він не пам`ятає, завдання було утримувати оборону. Після цього поставив питання, чи згодні вони його виконувати. Оголошення наказу відбувалось на вулиці. Бойове розпорядження було чутно. Після оголошення з`ясовували чи зрозуміле воно. Вказана подія фіксувалась на відео за допомогою мобільного телефону молодшого лейтенанта ОСОБА_22 . Коли командир зачитав бойове розпорядження була команда для тих хто не згоден виконувати його вийти зі строю, а хто згоден залишатись в строю. Серед особового складу були військовослужбовці які погодились виконувати розпорядження та були які відмовились. Тих хто погодився виконувати розпорядження забезпечили зброєю та оснащенням та вони приступили до виконання завдання. ОСОБА_15 зробив крок вперед, у нього запитали чи впевнений він, він підтвердив відмову виконувати розпорядження. Йому не відомо чи раніше ОСОБА_15 відмовлявся виконувати розпорядження. Особисто не чув з яких підстав ОСОБА_15 відмовився виконувати розпорядження. З ОСОБА_15 проходив службу в одній роті, але не спілкувались. Підстави відмови від виконання бойового розпорядження перевірялись особисто командиром роти. Особисто йому не відомо чи скаржився комусь ОСОБА_15 на зубний біль. У командира на кожного бійця була медична книжка з висновком військово-лікарської комісії. Одразу після шикування тих хто відмовився виконувати бойове розпорядження повезли до ДБР. На той час ОСОБА_15 знав візуально, але за прізвищем тоді ще ні. Чув, що під час шикування ОСОБА_15 зазначив, що морально не готовий виконувати наказ.

Свідок ОСОБА_19 суду показав, що був присутнім при оголошенні бойового розпорядження від виконання якого відмовився обвинувачений. 17 жовтня 2022 року до обіду, або можливо в обід на вулиці була вишикувана група військовослужбовців приблизно з 11 осіб серед яких був і ОСОБА_5 . Їм було зачитано бойове розпорядження суттю якого було висунутись на один із взводно-опорних пунктів на лінії оборони за який відповідав їх підрозділ, він мав назву «ІНФОРМАЦІЯ_6». Наказ оголошував командир 8 механізованої роти ОСОБА_7 який був від військовослужбовців на відстані 3-4 метра, а він стояв від них ззаду та збоку на відстані від 1 до 2 метрів. Суть відданого наказу була зрозумілою, наказ оголошувався чітко і голосно, питань від військовослужбовців не надходило. Відео знімалось в реальному часі. Рішення військовослужбовців було добровільним, тиск на них не здійснювався. Після оголошення наказу було запропоновано тим, хто з будь-яких причин не може, або не хоче виконувати цей наказ зробити крок вперед. Відповідно декілька військовослужбовців зробили крок вперед, серед них був і ОСОБА_5 , який під час оголошення наказу свідомість не втрачав, стояв на ногах. Що саме тоді відповів ОСОБА_15 він не пам`ятає. Йому особисто відомо, що до цього ОСОБА_15 тривалий час ходив з підвищеною температурою тіла та припухлою щокою. У нього була проблема з зубами і ця проблема була очевидною. Зі слів ОСОБА_15 йому відомо, що напередодні його відправляли до медичної роти, але йому там медичної допомоги не надали. Він особисто про стан ОСОБА_15 керівництву не доповідав, оскільки знав, що ОСОБА_15 самостійно звертався з приводу стану свого здоров`я. Він особисто бачив припухлу щоку у ОСОБА_15 коли супроводжував військовослужбовців за наказом командира ОСОБА_8 в госпіталь в м. Добропілля для проходження ВЛК. Припухлість була постійною та не спадала. В госпіталі де проходили ВЛК дізнався, що лікаря стоматолога там не має і запропонував військовослужбовцям відвідати приватного лікаря в місті та взяти довідку. Йому відомо, що військовослужбовці відвідали приватного стоматолога, пройшли у нього огляд. Що саме було потрібно зробити за результатом того огляду та, що саме було записано в довідці, йому не відомо, бо до стоматолога з військовослужбовцями не ходив. Довідку бачив, але там не було жодної печатки, тому навряд чи ту довідку врахували при висновку ВЛК. У довідці ВЛК графа «стоматолог» залишилась не заповненою, оскільки такого лікаря у госпіталі не було. Інформацію про відсутність стоматолога в госпіталі йому надала уповноважена людина яка ставила підпис у висновку ВЛК. Стосовно відсутності стоматолога при проходженні ВЛК командуванню не доповідав, оскільки не знав чи обов`язково його було проходити. У військовослужбовців були направлення в яких в табличці був перелік лікарів для проходження огляду. Коли приїхали до госпіталю він пішов дізнаватись де знаходяться лікарі щоб допомогти військовослужбовцям найкраще використати час і тоді дізнався, що стоматолога немає. Всі хто з ним в той час приїхали пройшли ВЛК без стоматолога. ОСОБА_8 про проблему ОСОБА_15 не доповідав. Додав, що обставини відмови від виконання наказу фіксувались на відеозапис ним особисто за наказом командира. Потім в добровільному порядку він цей запис передав слідству. За його участі під час слідства проводили слідчий експеримент. Крім нього на шикуванні були присутні ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , близько 11 військовослужбовців з їх роти, з них відмовились виконувати наказ 4 особи, їх прізвища ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_15 . Мотиви відмови інших військовослужбовців виконувати наказ не пам`ятає. Через кілька годин після відмови група з 4 військовослужбовців була доставлена до ДБР Краматорська. Йому невідомо чи перевіряли стан здоров`я військовослужбовців після їх відмови виконувати наказ. Під час проведення слідчого експерименту міг більш детально пам`ятати обставини тому, що тоді пройшло менше часу.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_28 суду пояснив, що разом з обвинуваченим ОСОБА_15 служили в одному підрозділі, знайомі з перших чисел березня 2022 року і з того часу виконували бойові завдання. ОСОБА_15 не висловлювався про небажання виконувати бойові завдання та проходити подальшу службу. Він патріот своєї країни і всі завдання виконував. Вони з ОСОБА_15 хотіли перевестись в 72 бригаду до хлопців з якими він проходив службу з 2014 року, щоб служити разом. Мельника він звав з собою і той не заперечував. 17-18 вересня вони повернулись з виконання бойового завдання. Потім їх направили на виконання нового завдання. З ОСОБА_15 вони були в різних групах. З завдання він повернувся 05 жовтня 2022 року ОСОБА_15 був уже в розташуванні роти, оскільки повернувся за добу до нього. В період з 05 по 17 жовтня 2022 року знаходились тиждень на ВЛК, а інший час в розташуванні роти. Після виконання останнього бойового завдання у нього почались болі з лівої сторони голови, а у ОСОБА_29 почала припухати щока від зуба. Вони попросили про медичну допомогу і їх направили для проходження ВЛК в Добропілля . ВЛК вони проходили на протязі тижня. В Добропіллі у ОСОБА_15 вже був сильний зубний біль. У міській лікарні йому відповіли, що оскільки він військовий, то без направлення військового лікаря приймати не будуть. ВЛК він проходив разом з ОСОБА_15 . До кабінету лікарів вони заходили по одному. Йому не відомо, чи скаржився ОСОБА_15 стоматологу на зубний біль. По результатам проходження ВЛК вони були придатні для проходження служби але медичної допомоги не отримали і свої проблеми зі здоров`ям не вирішили. ОСОБА_15 «сидів» на знеболюючих. Після ВЛК їх направили у підрозділ, а через пару днів приїхав ОСОБА_8 з делегацією. ОСОБА_8 на той момент для них з ОСОБА_15 був командиром роти. На шикуванні їх було приблизно 7-8 чоловік. Командир роти знаходився від них в 2-х метрах. ОСОБА_8 зачитав наказ і сказав, що хто з якихось причин не може його виконати треба зробити крок вперед. ОСОБА_15 зробив крок вперед і назвав причиною неможливості виконати наказ зубний біль. У нього був гострий біль. Командир сказав про висновок ВЛК і про те, що згідно з ним ОСОБА_15 придатний до проходження служби. І, замість того щоб надати необхідну медичну допомогу, їх затримали, на його думку, незаконно і з них зробили «відказників», хоча з них ніхто не відмовлявся виконувати наказ та служити далі. Його з ОСОБА_15 затримали в один день, вони просили про надання їм медичної допомоги, але командування це ігнорувало, сказали збирати речі і одразу повезли до ДБР. Після повернення з м. Добропілля ОСОБА_15 вже не міг нормально розмовляти від зубного болю, звертався він до медика роти ОСОБА_13 , нині вже загиблого. При проходження ВЛК про свій зубний біль повідомляв ОСОБА_30 він на той час був старшим групи при проходженні ВЛК. Після ВЛК коли були в підрозділі він також звертався до батальйонного медика, але ніде йому медичну допомогу не надали. Чи звертався він з приводу зубного болю до командування не знає, оскільки проживали вони з Мельником в різних кімнатах, але зустрічались і спілкувались. Від зубного болю ОСОБА_15 рятувався знеболюючими. Свою проблему з зубами вирішив тільки на гауптвахті.

За приписами ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

На підтвердження провини ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні органом досудового розслідування надані суду письмові докази, які відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

-повідомлення про виявлення кримінального правопорушення в порядку ст. 214 КПК України, з якого вбачається, що в порядку здійснення службової діяльності співробітниками ОГ СіЗ ВКЗ СБ України ОТУ «Соледар»17.10.2022 виявлено факт непокори під час воєнного стану, а саме відкрита відмова виконати бойовий наказ старшого стрільця 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_5 (а.с. 80-81 т. 1).

-Пояснення ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , про те, що вони були свідками о 12.00 год. 17.10.2022 в м. Костянтинівка під час доведення бойового розпорядження №249 ДСК/ОКП командира ІНФОРМАЦІЯ_7 від 16.10.2022. Після доведення наказу чотири військовослужбовці, а саме ОСОБА_31 , ОСОБА_28 , ОСОБА_5 , ОСОБА_32 відмовились виконувати наказ. (а.с. 86-88 т. 1).

-Військовий квиток № НОМЕР_2 щодо ОСОБА_5 , виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 16 травня 2016 р., з якого вбачається, що 16 березня 2016 року на підставі контракту прийнятий на військову службу, 16.03.2019 звільнений на підставі наказу ком. ІНФОРМАЦІЯ_9 №37-РС у зв`язку з закінченням строку контракту, 29.07.2021 р. прийнятий на підставі контракту ВЧ НОМЕР_1 звільнений 29.01.2023 у зв`язку з закінченням строку контракту (а.с. 94-98 т. 1).

-Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №47 від 24.02.2022 стосовно ОСОБА_5 , якого слід вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків за посадою на підставі мобілізаційної директиви Головнокомандуючого ЗСУ від 24.02.2022 №32/321/13т, Указу Президента України від 24 02 2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (а.с. 201 т. 1)

-Довідка № 9254/11 від 16 10.2022 видана старшому солдату ОСОБА_5 про те, що він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ( а.с.102 т. 1)

-Витяг з наказу № 156 від 22.06.2022 стосовно ОСОБА_7 , якого слід вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків командира 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону на підставі наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 08 травня 2020 року № 134.

-Відповідь командира в/ч НОМЕР_1 №10448 від 01.11.2022 на запит ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якої серед іншої інформації вбачається, що ОСОБА_5 віддане бойове розпорядження не виконано, законних підстав для не виконання бойового розпорядження у старшого солдата ОСОБА_5 не було, або не було ним озвучено до безпосереднього командира (а.с. 144 т. 1).

-Довідка військово-лікарської комісії №2058 від 13 жовтня 2022 р. щодо ОСОБА_5 , з якої вбачається, що 13 жовтня 2022 р. проведено медичний огляд військово-лікарською комісією ВЧ НОМЕР_3 . Згідно з довідкою поставлено діагноз - суб`єктивний шум, так пов`язано з проходженням військової служби, медіальний прикус - часткова адентія верхньої та нижньої щелепи, захворювання не пов`язане з проходженням служби, на підставі ст. 49 «а» графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ - придатний до військової служби (а.с. 99 т. 1).

-Бойове розпорядження командира танкового батальйону № ІНФОРМАЦІЯ_8 - Іванівське 12.30 12.10.2022 командирам 3 танкової роти, 8 механізованої роти здійснити висування ЗВРез в район Курдюмівка та провести штурмові дії по відновленню втраченого положення по ВОП «Лузер». Організувати взаємодію з командиром 1 мб, мпб щодо порядку виконання, порядку вогневого ураження, взаємного розпізнавання (а.с. 103 т. 1).

-Бойове розпорядження командира танкового батальйону № ІНФОРМАЦІЯ_10 - Іванівське 15.30 16.10.2022 командиру 8 мр силам 8 мр, протитанкового взводу 62 осб здійснити висування в район ВОП «ІНФОРМАЦІЯ_6», з метою утримання положень. Організувати взаємодію з підрозділами 2 мб щодо порядку виконання завдання, порядку вогневого ураження, взаємного розпізнавання (а.с. 104 т. 2),

-Протокол зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 17 жовтня 2022 року, згідно з яким ОСОБА_19 самостійно здійснив копіювання відеозапису з назвою « VID_20221017 » з належного йому мобільного телефону відеозаписів, які містять відомості щодо видання наказу командиром 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_7 та відмови виконувати наказ військовослужбовцями, у тому числі ОСОБА_5 (а.с.107-110 т. 1).

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису «VID_20221017» вбачається, що командир зачитував бойове розпорядження перед військовослужбовцями, запитав, хто та з яких причин не готовий виконати бойове завдання вийти зі строю, крок вперед. На 3 хв. 13 сек. вказаного відео ОСОБА_5 повідомив, що за станом зубів не може виконувати цей наказ, повідомив, що є записи в медичній роті, їздили в медичну роту, він чекав лікаря стоматолога з 8.00 до 15 год., але прийому не було, він не дочекався своєї черги, його завели в кабінет, медики були на виїзді, у них було ЧП його так ніхто і не прийняв. Не заперечував, що придатний на підставі висновку ВЛК. Вибачився перед командиром, запропонував йому показати зуби, що кришаться, повідомив, що напухла щока, не може розмовляти нормально. Військовослужбовці в цей час говорили про те, що придатний та здоровий це різні речі.

-протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 від 18 жовтня 2022 року, під час якого останній показав, що 17.10.2022 о 12 год. 30 хв. вишукував особовий склад та оголосив (довів) військовослужбовцям серед яких був ОСОБА_5 бойове розпорядження №7 від 16.10.2022 р., складений ним на підставі письмового бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №249 ДСК ОКП від 16.10.2022 про необхідність висування на взводний опорний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_6 » біля населеного пункту АДРЕСА_3 із завданням не пропустити противника вказаному напрямку. Отримавши наказ військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_5 відмовився виконати вказане бойове розпорядження посилаючись на стан здоров`я. Відмова виразилась у тому, що зробив крок вперед та сказав, що не може виконати цей наказ. Свідок показав розташування особового складу, відстань між ними коли військові зробили крок вперед (а.с. 124-128 т. 1).

З відеозапису слідчого експерименту вбачається, що на 5 хв. 18 сек. ОСОБА_8 повідомляє про те, що причиною відмови ОСОБА_5 виконати бойове розпорядження був зубний біль, хоча він проходив ВЛК з висновку якого він придатний до проходження військової служби.

-протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_19 від 18 жовтня 2022 року, під час якого останній показав, що командир ОСОБА_7 17.10.2022 о 12 год. 30 хв. вишукував особовий склад та оголосив (довів) військовослужбовцям серед яких був ОСОБА_5 бойове розпорядження №7 від 16.10.2022 р., складений ним на підставі письмового бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №249 ДСК ОКП від 16.10.2022 про необхідність висування на взводний опорний пункт «ІНФОРМАЦІЯ_6» біля населеного пункту АДРЕСА_3 із завданням не пропустити противника вказаному напрямку. Отримавши наказ військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_5 відмовився виконати вказане бойове розпорядження посилаючись на стан здоров`я. Відмова виразилась у тому, що зробив крок вперед та сказав. Що не може виконати цей наказ. Свідок показав розташування особового складу, відстань між ними коли військові зробили крок вперед (а.с. 129-133 т. 1).

З відеозапису слідчого експерименту вбачається, що на 4 хв. 51 сек. свідок ОСОБА_22 повідомив, що командир ОСОБА_8 запитав з яких причин військові, які зробили крок вперед відмовляються виконати вказаний наказ. ОСОБА_15 свою відмову пояснив станом здоров`я. Свідок ОСОБА_22 пояснив, що ОСОБА_5 проходив лікарську військову комісію за висновками був придатний, але при цьому скаржився на запалення у ротовій порожнині і біль в зубах.

-протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_18 від 19 жовтня 2022 року, під час якого останній показав, що командир ОСОБА_7 17.10.2022 о 12 год. 30 хв. вишукував особовий склад та оголосив (довів) військовослужбовцям серед яких був ОСОБА_5 бойове розпорядження №7 від 16.10.2022 р., складений ним на підставі письмового бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №249 ДСК ОКП від 16.10.2022 про необхідність висування на взводний опорний пункт «ІНФОРМАЦІЯ_6» біля населеного пункту АДРЕСА_3 із завданням не пропустити противника вказаному напрямку. Отримавши наказ військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_5 відмовився виконати вказане бойове розпорядження посилаючись на стан здоров`я. Відмова виразилась у тому, що зробив крок вперед та сказав. Що не може виконати цей наказ. Свідок показав розташування особового складу , відстань між ними коли військові зробили крок вперед (а.с. 134-137 т. 1).

З відеозапису слідчого експерименту вбачається, що на 1 хв. 50 сек. другої частини відеозапису свідок ОСОБА_18 повідомив, що ОСОБА_15 свою відмову виконати наказ пояснив, що за станом здоров`я не може виконувати завдання, проте проходив лікарську військову комісію за висновками був придатний.

-протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_21 від 19 жовтня 2022 року, під час якого останній показав, що командир ОСОБА_7 17.10.2022 о 12 год. 30 хв. вишукував особовий склад та оголосив (довів) військовослужбовцям серед яких був ОСОБА_5 бойове розпорядження №7 від 16.10.2022 р., складений ним на підставі письмового бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №249 ДСК ОКП від 16.10.2022 про необхідність висування на взводний опорний пункт «ІНФОРМАЦІЯ_6» біля населеного пункту АДРЕСА_3 із завданням не пропустити противника вказаному напрямку. Отримавши наказ військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_5 відмовився виконати вказане бойове розпорядження посилаючись на стан здоров`я. Відмова виразилась у тому, що зробив крок вперед та сказав, що не може виконати цей наказ. Свідок показав розташування особового складу, відстань між ними коли військові зробили крок вперед (а.с. 137-141).

З відеозапису слідчого експерименту вбачається, що на 3 хв. 20 сек. відеозапису свідок ОСОБА_21 повідомив, що ОСОБА_15 свою відмову виконати наказ мотивував станом здоров`я, але до цього він проходив ВЛК, за висновками був придатний.

-медична характеристика старшого стрільця 8 мр 3 мб в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 , в якій зазначено діагноз: суб`єктивний вушний шум, медіальний прикус, часткова аденція верхньої та нижньої щелепи (а.с.142 т. 1).

Судом також досліджено:

-Відповіді начальника Лугансько-Павлоградського Зонального відділення № 2123 від 12.04.2023 зазначено про те, що ОСОБА_5 за медичною допомогою не звертався, скарг на стан здоров`я не мав, у відповіді №2342 від 19.04.2023 зазначено, що ОСОБА_5 був направлений до військової частини НОМЕР_6 (військового госпіталю) для проведення медичної консультації, обстеження, лікування у стоматолога, у відповіді № 2676 від 03.05.2023 зазначено, що 24.10.2022 р. ОСОБА_5 скаржився на зубний біль та 25.10.2022 було проведено консультацію у лікаря - стоматолога міської лікарні в м. Павлоград, у відповіді №2861 від 12.05.2023 підтверджена інформація попередньої відповіді, разом з тим жодних медичних документів на підтвердження вказаної інформації на адресу суду не надано.

-Лист КНП «Павлоградська міська лікарня №1» № 622 від 12.05.2023, з якого вбачається, що в обліковій документації ф. №037/о від 24.10.2022 та ф. №043/о військовослужбовець ОСОБА_5 24.10.2022 звернувся за стоматологічною допомогою до лікаря стоматолога-хірурга стоматологічного підрозділу КНП «Павлоградська міська лікарня №1» ПМР ОСОБА_33 зі скаргами на біль в правій ділянці нижньої щелепи, біль при накушуванні. Встановлено діагноз: загострення хронічного періодонтита 46 зуба під анестезією зуб було видалено.

Позиція обвинувачення:

Прокурор вважав доведеним в судовому засіданні, що ОСОБА_5 вчинив умисне тяжке кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, а саме вчинив непокору - відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України. Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 провину не визнав, але в судовому засіданні дослідженими письмовими доказами та допитаними свідками доведено вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України. Відповіді надані начальником гауптвахти свідчать про те, що медична допомога з приводу зубного болю ОСОБА_5 не надавалась, оскільки ОСОБА_15 не скаржився на стан здоров`я. Разом з цим, прокурор зазначив, може й мало місце захворювання зубу, проте такий стан здоров`я не перешкоджав виконати бойове розпорядження.

На підставі викладеного просив ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

Позиція сторони захисту:

Обвинувачений зазначив, що не вчиняв кримінального правопорушення, ніколи проти командира не заперечував, військовослужбовцем є з 2016 року, неодноразово виконував бойові розпорядження, зачитане бойове розпорядження від інших нічим не відрізнялось, а тому не злякався, не мав наміру ухилятися від виконання наказу командира, як про це зазначив прокурор. Однак, на час оголошення бойового розпорядження, потребував медичної допомоги, яку не отримав напередодні та й в день оголошення наказу, тому що його відвезли до ДБР, замість стоматологічної лікарні. Свою придатність до служби не заперечував, навіть навпаки зазначив, що за час перебування на гаупвахті отримав належне лікування, зуб видалений, бажає служити, захищати країну разом з хлопцями, не бачить підстав перебувати під вартою.

Захисник стверджував, що в діях обвинуваченого відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення, а прокурором не доведено протилежного на підставі достатніх, належних і допустимих доказів поза розумним сумнівом.

Відсутність складу інкримінованого обвинуваченому злочину сторона захисту обґрунтовувала тим, що прийняте рішення про відмову виконати бойове розпорядження мотивоване тим, що за станом здоров`я ОСОБА_5 потребував надання медичної допомоги лікаря стоматолога, яка йому не була надана. Обвинувачений зазначив, що напередодні у нього напухла щока, сильно болів зуб, не міг нормально розмовляти та зуби тривалий час його турбували, він знаходився під дією знеболювальних препаратів та потребував фахової медичної допомоги. Отримав цю допомогу лише на гауптвахті, зуб який його турбував був видалений, інший запломбований. Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 підтвердили факт відмови саме через зубний біль, а також те, що в подальшому ОСОБА_15 одразу повезли до ДБР, обставини стану здоров`я обвинуваченого не були перевірені. Також, командир повідомив про відсутність лікаря стоматолога під час проходження ВЛК в м. Добропілля. З виписки стоматологічної поліклініки в м. Павлоград вбачається, що мало місце хронічне захворювання певного зубу, що свідчить на тривалість зубного болю. Зважаючи на викладене, захисник просив суд ухвалити виправдувальний вирок щодо ОСОБА_5 .

Позиція та мотиви суду.

Оцінка доказів. Щодо визнання окремих доказів неналежними

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

З огляду на це, будь-які матеріали мають подаватись до суду з обґрунтуванням їх належності, тобто таким чином, щоб суд міг встановити, яка саме інформація має доказове значення і на підтвердження яких саме обставин подано відповідний доказ і яким чином ці обставини стосуються предмета доказування.

Водночас, надане стороною обвинувачення Бойове розпорядження командира танкового батальйону № ІНФОРМАЦІЯ_8 - Іванівське 12.30 12.10.2022 командирам 3 танкової роти, 8 механізованої роти здійснити висування ЗВРез в район Курдюмівка та провести штурмові дії по відновленню втраченого положення по ВОП «Лузер», організувати взаємодію з командиром 1 мб, мпб щодо порядку виконання, порядку вогневого ураження, взаємного розпізнавання (а.с. 103) - жодним чином не стосуються обставин, що входять до предмета доказування у даній справі, тобто є неналежним доказом. У ході дослідження вказаного розпорядження судом встановлено, що цей документ не містить будь-яких відомостей, які б підтверджували чи спростовували обставини, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.

Щодо недопустимості окремих доказів.

Надана стороною обвинувачення відповідь командира в/ч НОМЕР_1 №10448 від 01.11.2022 на запит ТУ ДБР в м. Краматорськ, містить правову оцінку вчиненому ОСОБА_5 діяння. Командир військової частини НОМЕР_1 у відповіді фактично встановлює кримінально-значимі ознаки інкримінованого обвинуваченому злочину та констатує про вчинення ОСОБА_5 злочину передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Проте, кваліфікації дій обвинуваченого не може відбуватись на підставі відповіді командира військової частини, натомість таким повноваженням наділений виключно суд, який на підставі повного і всебічного дослідження сукупності наданих йому доказів вирішує питання про узгодженість викладених в обвинувальному акті фактичних обставин справи із запропонованою прокурором правовою кваліфікацію вчиненого діяння.

За таких обставин вказана відповідь командира в/ч НОМЕР_1 №10448 від 01.11.2022 на запит ТУ ДБР в м. Краматорськ не може бути врахована судом в якості доказу на підтвердження обставин, що підлягають встановленню у цьому кримінальному провадженні.

Надаючи оцінку письмовим поясненням ОСОБА_21 ,  ОСОБА_18 ,  ОСОБА_7 , про те, що вони були свідками о 12.00 год. 17.10.2022 в м. Костянтинівка під час доведення бойового розпорядження №249 ДСК/ОКП командира ІНФОРМАЦІЯ_7 від 16.10.2022. Після доведення наказу чотири військовослужбовці, а саме  ОСОБА_31 ,  ОСОБА_28 ,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_32  відмовились виконувати наказ (а.с. 86-88) суд дійшов висновку про те, що вони є недопустимими доказами, оскільки ці пояснення надані на досудовому слідстві.

Суд звертає увагу на те, що згідно ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Аналізуючи свідчення свідків та обвинуваченого, які були допитані під час судового розгляду, суд розцінює їх показання як правдиві, оскільки вони стабільні, узгоджуються між собою, перед допитом свідки попереджались про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання, крім того, вони відповідають іншим доказам, дослідженим в судовому засіданні.

Разом з цим, суд критично відноситься по показів свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 в тій частині, що відмова виконати бойовий наказ Мельником обумовлена морально-психологічним станом, оскільки це спростовується дослідженими в судовому засіданні відео матеріалами фіксації віддання наказу та пояснення військовослужбовцями причин їх не виконання, а тому в цій частині свідчення суд не приймає до уваги.

Перевірити покази свідка ОСОБА_19 про те, що обвинувачений не проходив лікаря стоматолога під час проходження ВЛК, а також неврахування комісією медичної рекомендації приватного стоматолога у якого оглядався напередодні ВКЛ ОСОБА_5 не виявляється можливим, оскільки довідка ВЛК містить лише висновок щодо медичного огляду з зазначенням діагнозу. Суду не надано картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_5 , яка містить результати проходження лікаря стоматолога, тому суд критично відноситься до цих показань.

Крім того, суд звертає увагу, що в умовах тримання під вартою обвинувачений ОСОБА_5 самостійно, без супроводу відповідальних осіб гаупвахти позбавлений можливості відвідувати лікарів без відома керівництва. Оцінюючі надані відповіді начальника Лугансько-Павлоградського ЗВ ВСП щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 суд не враховує їх, оскільки вони суперечать одна одній та до жодної з відповіді не надано медичних документів, як про це зазначав суд. Так у відповіді № 2123 від 12.04.2023 зазначено про те, що ОСОБА_5 за медичною допомогою не звертався, у відповіді №2342 від 19.04.2023 зазначено, що ОСОБА_5 був направлений до військової частини НОМЕР_6 (військового госпіталю) для проведення медичної консультації, обстеження, лікування у стоматолога, у відповіді № 2676 від 03.05.2023 зазначено, що 24.10.2022 р. ОСОБА_5 скаржився на зубний біль та 25.10.2022 було проведено консультацію у лікаря - стоматолога міської лікарні в м. Павлоград, у відповіді №2861 від 12.05.2023 підтверджена інформація попередньої відповіді, разом з тим жодних медичних документів на адресу суду не надано. Вказана інформація спростовується медичними документами та листом № 622 від 12.05.2023 з КНП «Павлоградська міська лікарня №1» Так, згідно запису в обліковій документації ф. №037/о від 24.10.2022 та ф. №043/о військовослужбовець ОСОБА_5 24.10.2022 звернувся за стоматологічною допомогою до лікаря стоматолога-хірурга стоматологічного підрозділу КНП «Павлоградська міська лікарня №1» ПМР ОСОБА_33 зі скаргами на біль в правій ділянці нижньої щелепи, біль при накушуванні. Встановлено діагноз: загострення хронічного періодонтита 46 зуба під анестезією зуб було видалено.

На переконання суду, в результаті дослідження, аналізу та оцінки досліджених судом доказів, не знайшло свого підтвердження пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 4 ст.402 КК України, виходячи з нижченаведеного.

При ухваленні цього вироку суд виходить з того, що відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сторона обвинувачення, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, зобов`язана довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити; всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, за якою мав місце злочин і він був вчинений обвинуваченим (аналогічна позиція викладена у постановах ККС ВС від 15 квітня 2021 року у справі №751/2824/20 та від 23 лютого 2021 року у справі №742/642/18).

При цьому особа може бути визнана винною лише, якщо буде доведено, що нею вчинено суспільно небезпечне діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

Склад кримінального правопорушення це сукупність встановлених законом юридично значущих об`єктивних та суб`єктивних ознак, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення.

Тому поза розумним сумнівом має бути доведено кожен з елементів складу злочину як ті, що утворюють об`єктивну сторону злочину, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Таким чином, для вирішення питання про доведеність вини особи поза розумним сумнівом, враховуючи формулювання та межі пред`явленого обвинувачення, а також диспозицію ч. 4 ст. 402 КК України, яка передбачає відповідальність за інкримінований ОСОБА_5 злочин суд має надати відповіді на такі питання:

1) Чи є ОСОБА_5 суб`єктом інкримінованого йому злочину?

2) Чи наявні у діях ОСОБА_5 ознаки об`єктивної сторони складу інкримінованого йому злочину?

3) Чи наявні у діях ОСОБА_5 ознаки суб`єктивної сторони складу інкримінованого йому злочину?

4) Чи відповідає об`єкт посягання ознакам безпосереднього об`єкту інкримінованого обвинуваченому злочину?

Лише надання ствердних відповідей на кожне з цих питань, із посиланням на сукупність належних, допустимих, достовірних і взаємопов`язаних доказів, свідчитиме про наявність в діях обвинуваченого усіх ознак складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а отже і про достатність підстав для визнання його винним.

Водночас, надання негативної відповіді хоча б на одне з вказаних вище питань, свідчитиме про недоведеність наявності в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину і стане підставою для його виправдання.

1)Чи є ОСОБА_5 суб`єктом інкримінованого йому злочину?

Суб`єктом злочину можуть бути військовослужбовець чи військовозобов`язаний під час проходження зборів, які за своїм службовим становищем чи військовим званням є підлеглими начальнику, що віддав наказ.

Відповідно до ст. 28 Статуту ЗСУ єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За приписами ст. 29 - 31 Статуту ЗСУ за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, е прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником. 32. За своїми вій

Судом встановлено, що на момент вчинення інкримінованого злочину, обвинувачений ОСОБА_5 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та підлеглим стосовно капітана ОСОБА_7 , а отже є суб`єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

2)Чи наявні у діях ОСОБА_5 ознаки об`єктивної сторони складу інкримінованого йому злочину?

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, полягає у відкритій відмові виконати наказ начальника (непокори) або в іншому умисному невиконанні наказу вчинена в умовах воєнного стану. Відкрита відмова від виконання наказу визначає найбільш зухвалу форму невиконання. При такій непокорі підлеглий у категоричній формі усно або письмово заявляє, що він виконувати наказ не буде.

Тож, вирішуючи питання щодо наявності в його діях ознак об`єктивної сторони інкримінованого злочину, суду необхідно надати відповідь на таке питання: «Чи здійснив обвинувачений відкриту відмову від виконання наказу командира в умовах воєнного стану?»

Надаючи відповідь на це питання, суд виходить з того, що матеріалами кримінального провадження встановлено та не оспорюються й стороною захисту, що після шикування військовослужбовців та віддання наказу командир вказав зробити крок вперед з шеренги тим військовим, які відмовляються виконати наказ і пояснити причину відмови. ОСОБА_5 зробив крок вперед на підтвердження відмови виконати наказ та пояснив свою відмову виконати бойове розпорядження станом здоров`я, бо потребував лікування у стоматолога.

За таких обставин суд констатує в діях ОСОБА_5 наявність ознак об`єктивної сторони інкримінованого йому злочину за ч. 4 ст. 402 КК України.

3)Чи наявні у діях ОСОБА_5 ознаки суб`єктивної сторони складу інкримінованого йому злочину?

Сторона обвинувачення стверджує, що обвинувачений ОСОБА_5 в порушення ст.17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 6, 11, 16, 28, 29, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни відкрито відмовився виконати наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних сил України на зазначеній ділянці.

Разом з цим, статтею 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За приписами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Ст. 6. Статуту ЗСУ передбачає, що внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Стаття 11 Статуту визначає загальні обов`язки військовослужбовця, серед них необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушне додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).

Статті 28-32 Статуту визначають відносини єдиноначальність та підлеглості у Збройних Силах України.

Положенням статті 37 Статуту ЗСУ передбачені дії військовослужбовця після отримання наказу. Рядовий (матрос) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, а також за утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, за збереження виданого йому майна. Рядовий (матрос) підпорядковується командирові відділення. Рядовий (матрос) зобов`язаний: сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. (ст.127,128 Статуту)

Оцінюючи позицію прокурора, суд враховує, що з суб`єктивної сторони, злочин, передбачений ч. 4 ст.402 КК України, може бути вчинений лише з прямим умислом. Прямий умисел у злочинах з формальним складом (яким є інкримінований обвинуваченому злочин) характеризується психічним ставленням виключно до діяння.

Тож, для встановлення прямого умислу на вчинення злочину з формальним складом слід з`ясувати, чи усвідомлює особа суспільно-небезпечний характер свого діяння (інтелектуальна ознака умислу) і чи бажає вчинити таке суспільно-небезпечне діяння (вольова ознака умислу).

Дослідивши надані суду матеріали, проаналізувавши позиції сторін, заслухавши показання свідків та обвинуваченого, суд приходить до таких висновків.

Судом не встановлено підстав, які б вказували на те, що обвинувачений ОСОБА_5 відмовився виконати бойове розпорядження в порушення ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 6, 11, 16, 28, 29, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України з мотивів небажання виконати свій конституційний обов`язок щодо захисту держави, оскільки з дотриманням Конституції та Статуту перебуваючи на військовій службі здійснював оборону України починаючи з часу його мобілізації, неодноразово виконував бойові завдання, мотивом невиконання наказу 17 жовтня 2022 року був незадовільний стан здоров`я, а саме напухла щока та зубний біль, які впливали на його працездатність, боєготовність у фізичному розумінні.

Як встановлено в судовому засіданні з відеозапису, на якому командир зачитував наказ, ОСОБА_5 зазначив на причину не виконання наказу - напухла щока, зубний біль та не надання напередодні медичної допомоги через відсутність на день його звернення у медичній роті лікарів. Отже військовослужбовець діяв відповідно до статті 254 Статуту ЗСУ, за приписами якої військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини. Амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини. Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.

Суд звертає увагу, що Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут) визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та ЇЇ підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини). Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.

Згідно зі ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України, якими можуть бути лише громадяни України, мають права й свободи громадян України з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 14, 18 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України

Разом з цим, статтею 58 Статуту передбачені обов`язки командирів (начальників): виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідностіклопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; організовувати культурно-освітню роботу, створювати умови для зміцнення здоров`я та фізичного розвитку;

З наданих суду матеріалів, а саме довідки військово-лікарської комісії №2058 від 13 жовтня 2022 р., вбачається наявність у ОСОБА_5 захворювання - медіальний прикус, часткова адентія верхньої та нижньої щелепи.

Відповідно до довідника захворювань адентія - захворювання з області стоматології, які характеризується повним або частковим відсутністю зубного ряду (повна і часткова адентія). Адентія може бути як вродженою, так і придбаної протягом життя. Дане захворювання надає сильний дискомфорт у повсякденному житті, призводить до западання губ, формування неправильного прикусу і атрофії щелеп, тому адентія потребує серйозного стоматологічному лікуванні.

Також, в ході допиту у судовому засіданні 30 січня 2023 року, свідок ОСОБА_7 підтвердив, що ОСОБА_5 тривожив зубний біль, додав, що обвинувачений раніше виконував бойові розпорядження, цей раз відмовився виконувати вперше, саме через хворобу зубів. Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні 21 лютого 2023 року показав, що ОСОБА_15 раніше (до оголошення наказу) скаржився на зубний біль та температуру, тому був відправлений до медичної роти, проте медичної допомоги не отримав. Про такий стан здоров`я ОСОБА_15 свідок ОСОБА_22 командира не повідомляв, на час відмови виконати бойове розпорядження у ОСОБА_15 була напухла щока. Повідомив, що провів разом з Мельником 5 днів, супроводжував військових, серед яких був і ОСОБА_15 , до м. Добропілля на проходження ВЛК. Серед лікарів ВЛК в м. Добропілля на час проходження огляду ОСОБА_5 стоматолога не було. ОСОБА_22 зазначив, що запропонував ОСОБА_15 сходити до приватного стоматолога та зробити огляд зубів, що ОСОБА_15 і зробив. Після огляду лікар стоматолог надав рекомендації щодо лікування та протезування, однак довідка лікаря не мала печатки, тому, як йому відомо, не була врахована під час ВЛК.

Під час судового засідання задоволено клопотання обвинуваченого щодо витребування медичних документів з гауптвахти щодо хвороби зубів. Так, начальник гауптвахти повідомив, що 25 жовтня 2022 року останній був направлений до лікаря стоматолога в м. Павлоград та отримав консультація, 7 листопада 2022 року було повторно надано медичну допомогу. З медичної документації наданої лікарнею встановлено, що ОСОБА_15 24.10.2022 року видалено зуб.

Більшість допитаних в ході судового розгляду свідків вказали, що відмова Мельником виконати бойове розпорядження мотивована незадовільним станом здоров`я, хворобою зубів.

Вказане свідчить про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 спрямовані на реалізацію соціальних прав військовослужбовця, а саме на отримання медичної допомоги здійснене обвинуваченим виходячи не з власних злочинних намірів, а виключно хворобливим станом здоров`я.

При цьому жоден зі свідків не повідомив суду відомостей, які змогли б прямо чи непрямо підтвердити версію прокурора про злочинний умисел обвинуваченого на небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни і будь-якими іншими доказами такий намір також не підтверджується.

Проте, хворобливий стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 не був перевірений ані командуванням частини, ані правоохоронними органами, які були обізнані про причини відмови виконати бойовий наказ, виходячи з відеозапису його оголошення. Разом з цим, допитаний в судовому засіданні командир ОСОБА_8 сказав про те, що теоретично напухлої щоки військовослужбовця було достатньо для того, щоб направити його до медичного пункту, однак медичний пункт на той час виконував бойове розпорядження. Такі дії командира свідчать про те, що він не здійснив заходів щодо надання медичної допомоги ОСОБА_5 , не пересвідчився, що військовий міг за станом здоров`я виконувати наказ, проте направив до правоохоронних органів ДБР.

З огляду на вищевикладене не прослідковується злочинного наміру (бажання) обвинуваченого ухилитись від виконання свого обов`язку щодо захисту Вітчизни у безпосередньому зіткненні з противником в умовах воєнного стану, а тому суд констатує відсутність ознак суб`єктивної сторони складу інкримінованого ОСОБА_5 злочину.

4) Чи відповідає об`єкт посягання ознакам безпосереднього об`єкту інкримінованого обвинуваченому злочину?

Безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, є порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі.

Положеннями статті 37 Статуту ЗСУ передбачені дії військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Отже зібраними по справі доказами доведено, що ОСОБА_5 , отримавши наказ командира, доповів про неможливість його виконання та вказав поважну причину невиконання вказаного наказу безпосередньо керівнику, не порушував відносин підлеглості та військової честі, навіть попросив вибачення у командира при повідомленні про хворобу зубу. Такі дії обвинуваченого ОСОБА_5 не ставлять під загрозу охоронюваний цією нормою об`єкт.

Таким чином, отримавши на два з поставлених вище питань негативну відповідь, суд дійшов висновку про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_5 усіх ознак складу інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_5 .

За змістом ст. 2 КК України, особа може бути визнана винною лише, якщо буде доведено, що нею вчинено суспільно небезпечне діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, підставою для закриття кримінального провадження є встановлення відсутності в діянні особи складу кримінального правопорушення.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені, зокрема, вказаним п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Так само і за змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у випадку встановлення підстави для закриття, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Отже, судом встановлено відсутність в діях обвинуваченого обов`язкових елементів складу злочину, передбаченого ч. 4 ст.402 КК України, а саме - суб`єктивної сторони та об`єкту злочину, суд, керуючись вказаними вище положеннями КПК України, визнає обвинуваченого ОСОБА_5 невинуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Вирішення інших питань.

Витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину 17 жовтня 2022 року о 14 годині 20 хвилин затримано ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України. Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти який був продовжений під час судового розгляду.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про виправдання обвинуваченого, застосований стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти підлягає скасуванню, а обвинувачений - звільненню з-під варти негайно.

На підставі викладеного та керуючись статтями 284, 368, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та виправдати у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою на умовах гауптвахти скасувати та звільнити з - під варти негайно.

Роз`яснити ОСОБА_5 право на поновлення в його правах, обмежених під час кримінального провадження у порядку та спосіб, визначені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові, незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим який перебуває під вартою з дня отримання копії судового рішення.

Суддя                                                                         ОСОБА_1

Прохання також дивитись статтю Вручили підозру: що робити?

Застереження: Інформація подана у даному матеріалі є ознайомчою та загальною. Для більш детальних відомостей, які стосуються Вашої ситуації, слід звернутися за індивідуальною консультацією.