Поради

Як довести легкі тілесні ушкодження?

Щоб довести, що Вам нанесено легкі тілесні ушкодження, потрібно вчинити ряд необхідних дій.

ЩО ВВАЖАЄТЬСЯ ЛЕГКИМ ТІЛЕСНИМ УШКОДЖЕННЯМ?

Відповідно до п.1.5. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. № 6, згідно з Кримінальним кодексом України розрізняють тілесні ушкодження трьох ступенів: тяжке, середньої тяжкості та легке. Легке може бути таким що: 1.5.1. Спричиняє короткочасний розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності; 1.5.2. Не спричиняє зазначених в п.1.5.1 наслідків.

Також, слід зазначити, що відповідно до п.2.3.1. цих Правил, ознаками легкого тілесного ушкодження є: а) короткочасний розлад здоров'я; б) незначна стійка втрата працездатності.

Додатково, згідно з п.2.3. даних Правил, легке тілесне ушкодження може бути таким, що: а) спричинило короткочасний розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності; б) не спричинило зазначених наслідків.

Короткочасним належить вважати розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день).

Під незначною стійкою втратою працездатності належить розуміти втрату загальної працездатності до 10%.

Легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, – це ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів.

ЯКА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЛЕГКЕ ТІЛЕСНЕ УШКОДЖЕННЯ?

Відповідно до ст.125 Кримінального кодексу України, умисне легке тілесне ушкодження - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, - карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ, ЯКЩО ВАМ ЗАПОДІЯНІ ЛЕГКІ ТІЛЕСНІ УШКОДЖЕННЯ?

У цьому випадку, Вам потрібно звернутися до поліції.

Частиною 1 ст.216 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

Таким чином, із даного положення законодавства можна дійти висновку, що, якщо  Вам заподіяно тілесні ушкодження, то потрібно звертатися до органів поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 125 Кримінального кодексу України. 

Звернутися до поліції Ви можете усно, зателефонувавши за номером 102. 

Також, Ви можете безпосередньо відвідати відповідні управління поліції у місті Києві, які знаходяться за наступними контактами:

Дарницьке управління поліції

Адреса: вулиця Олександра Кошиця, 3А, Київ, 02068

Чергова частина: (044) 572-71-02; (044) 572-70-02 (факс); 

+38 (063) 445-88-60; +38 (073) 572-70-02 - WhatsApp, Viber та Telegram                                                        

Електронна адреса: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Управління поліції в метрополітені

Адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 20

Сектор документального забезпечення: (044) 463-58-89

Чергова частина управління поліції в метрополітені: (044) 482-52-53; +38 (063) 445-85-15 - WhatsApp, Viber та Telegram;

Електронна адреса: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Голосіївське управління поліції

Адреса: вулиця Голосіївська, 15, Київ, 03039

Чергова частина: (044) 525-04-04; (044) 525-65-60; +38 (063) 445-79-73 - WhatsApp, Viber та Telegram

Чергова частина відділу поліції з обслуговування мікрорайонів “Теремки -1” та “Теремки-2”: (044) 250-20-20, (044) 250-07-07

Електронна адреса: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Шевченківське управління поліції

Адреса: вул. Герцена, 9, Київ, 04050

Чергова частина: (044) 486-03-06; +38 (063) 445-84-85 - WhatsApp, Viber та Telegram;

Чергова частина відділу поліції № 1: (044) 271-96-78; +38 (063) 445-84-31;

Чергова частина відділу поліції № 2: (044) 453-61-70; +38 (063) 445-84-28;

Чергова частина відділу поліції № 3: (044) 400-53-44; +38 (063) 445-84-15;

Чергова частина відділу поліції № 4: (044) 278-81-02; (044) 278-33-21; +38 (063) 445-84-34;

Електронна адреса: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Солом'янське управління поліції

Адреса: проспект Повітряних Сил, 49, Київ, 03151

Сектор документального забезпечення: (044) 249-79-82

Чергова частина: (044) 275-33-00; +38 (063) 445-83-62 - WhatsApp, Viber та Telegram;

Чергова частина відділу поліції № 2: +38 (073) 405-85-44

Електронна адреса: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Святошинське управління поліції

Адреса: Берестейський проспект, 109, Київ, 03115

Фронт-офіс: +38 (097) 963-44-74

Відділ поліції № 1 (вул. Чорнобильська, 13Б): (044) 228-66-23; +38 (063) 445-83-51;

Відділ поліції № 2 (бульв. Кольцова, 22а): (044) 405-34-11, +38 (063) 445-90-15;

Сектор документального забезпечення: (044) 424-14-04

Чергова частина Святошинського управління поліції: (044) 424-03-41; +38 (063) 445-83-57

WhatsApp, Viber та Telegram; +38 (098) 734-06-46;

Електронна адреса: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Подільське управління поліції 

Адреса: вулиця Хорива, 20, Київ, Київська область, 04071

Чергова частина Подільського УП: (044) 425-24-34; +38 (063) 445-82-81 - WhatsApp, Viber та Telegram;

Чергова частина ВП №1 (проспект Правди 35): +380 (63) 445 89 53

Сектор документального забезпечення: (044) 425-32-19

Відділ дільничних офіцерів поліції: (044) 425-30-61

Сектор протидії домашньому насильству: (044) 425-30-61

Електронна адреса: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Печерське управління поліції

Адреса: вулиця Князів Острозьких, 30, Київ, 01010

Чергова частина: (044) 280-70-42; (044) 280-61-18; +38 (063) 445-82-94 - WhatsApp, Viber та Telegram;

Електронна адреса: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Юридична адреса: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 30

Оболонське управління поліції

Адреса: вулиця Героїв полку «Азов», 2А, Київ, 04212

Чергова частина: (044) 418-30-22; (044) 418-31-33; +38 (063) 445-81-60 - WhatsApp, Viber та Telegram;

Чергова частина відділу поліції № 1: (044) 338-62-01;

Чергова частина відділу поліції № 2: (044) 411-50-06;

Електронна адреса: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Дніпровське управління поліції 

Адреса: вулиця Вінстона Черчилля, 2, Київ,02100

Чергова частина: (044) 292-68-18; +38 (063) 445-80-67 - WhatsApp, Viber та Telegram; +38 (098) 516-90-35;

Сектор документального забезпечення: (044) 292-78-47; +38 (096) 076-12-06

Сектор документального забезпечення відділу дізнання: +38 (095) 587-23-19

Відділ поліції № 4: +38 (063) 445-81-56;

Сектор документального забезпечення слідчого відділу: +38 (093) 775-80-44;

Сектор інформаційної підтримки: (044) 292-68-74

Електронна адреса: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Деснянське управління поліції 

Адреса: вул. Рональда Рейгана, 9Б, Київ, 02217

Чергова частина: (044) 515-87-83, (044) 546-76-85; +38 (063) 445-80-14 - WhatsApp, Viber та Telegram;

Чергова частина ВП №1 (вулиця Мілютенка 28 В): (044) 513-98-07; +38 (063) 445-80-19;

Телефон чергової частини ВП №2 (вулиця Милославська 23 Д): (044) 530-06-25; +38 (063) 445-80-59;

Сектор документального забезпечення Деснянського УП: (044) 515-51-00

Сектор документального забезпечення слідчого відділу: (044) 546-68-13, (044) 546-77-16

Відділ дільничних офіцерів поліції: (044) 545-09-22

Сектор протидії домашньому насильству: (044) 545-09-25

Електронна адреса: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

ВАМ НЕОБХІДНО БУДЕ ПРОЙТИ ПРОЦЕДУРУ ОСВІДУВАННЯ

Якщо Вам завдано легкі тілесні ушкодження, то Вам доведеться пройти процедуру освідування.

Відповідно до ст.241 Кримінального процесуального кодексу України, дізнавач, слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на його тілі, одязі, в якому він перебуває, слідів кримінального правопорушення та їх вилучення або виявлення особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

Перед початком освідування особі пропонується добровільно пройти освідування на підставі постанови дізнавача, слідчого, прокурора, а в разі її відмови освідування здійснюється примусово виключно на підставі постанови прокурора. У разі необхідності освідування здійснюється за участю судово-медичного експерта, лікаря або спеціаліста.

Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком здійснення освідування лікарем. Дізнавач, слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, якщо це пов’язано з необхідністю оголювати особу, яка підлягає освідуванню.

При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або є небезпечними для її здоров’я. Застосування примусу допускається лише у межах, необхідних для досягнення мети освідування.

За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, одязі, в якому вона перебуває, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи застосування інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатися як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.

Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу, копія якого надається особі, освідування якої здійснювалося.

Важливим в даному випадку є позиція, яку висловив Київський апеляційний суд в ухвалі від 29 вересня 2022 року у справі № 754/2082/21, який зазначив, що окрім цього, стороною захисту зверталась увага суду і на інші підстави, які вказують на недопустимість Висновку експертного дослідження № 041-956-2020, якщо розглядати його як результат медичного освідування, оскільки процедура організації (призначення) медичного освідування розділом Кримінального процесуального кодексу України, який регламентує процедуру дізнання, не передбачена.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 298 КПК України, досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.

Освідування особи є різновидом слідчого огляду, але виділяється в самостійну слідчу дію завдяки специфіки об`єкту, що підлягає обстеженню - тіло живої людини, і єдиною юридичною підставою проведення такої слідчої дії як освідування є постанова прокурора.

Чинний кримінальний процесуальний кодекс України, вказує про можливість провести освідування за участю лікаря або судово-медичного експерта. Зміст статті 241 КПК України вказує на єдиний можливий порядок проведення освідування, який проводиться слідчим або дізнавачем за участю інших осіб.

Проте, як вбачається з наданого прокурором Висновку експертного дослідження № 041-956-2020, відповідне судово-медичне дослідження було проведено на підставі «Направлення» інспектора ВД Деснянського УП ГУНП у місті Києві від 26.07.2020 року № 47843, однак чинне кримінальне процесуальне законодавство не передбачає такої можливості для слідчого або дізнавача, як видавати доручення або направлення для проведення освідування судово-медичним експертом або лікарем окремо.

Детальніше, в ухвалі суду за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107105877 

Тобто, з цього випливає, що освідування проводиться за обов'язкової присутності представника правоохоронного органу та складення ним протоколу освідування особи.

ЯКЩО ЗАПОДІЯНО ТІЛЕСНЕ УШКОДЖЕННЯ – ПОТІРБНО ПРОВЕДЕННЯ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ, ЩОБ ВСТАНОВИТИ ЙОГО ТЯЖКІСТЬ 

Відповідно до ч.2 ст.242 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий або прокурор зобов’язані забезпечити проведення експертизи щодо:

1) встановлення причин смерті;

2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Частиною 1 ст.242 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права. 

Судово-медична експертиза у Києві проводиться у Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи, яке знаходиться за наступною адресою: 03038, Київ вул. Докучаєвська, 4

ПРИКЛАД СУДОВОЇ СПРАВИ, ДЕ ОСОБУ БУЛО ВИЗНАНО НЕВИНУВАТОЮ ЗА ЗАПОДІЯННЯ ЛЕГКИХ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ

Справа № 752/22408/17

Провадження по справі № 1-кп/752/668/20

В И Р О К

іменем України

"30" червня 2020 р.   Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, данні про яке 08.08.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100010007308, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пироговичі, Іванківського району Київської області, громадянина України, що має базову середню освіту, працюючого підсобним робітником у Національному музеї народної архітектури та побуту, одруженого, що мешкає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніш не судимого,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

за участю сторін та учасників кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвину ваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_9 ,

потерпілої ОСОБА_10 ,

встановив:

згідно обвинувального акту ОСОБА_3 8 серпня 2017 року о 10 годині знаходився у службовому кабінеті ОСОБА_10 , що розташований на території адміністрації Національного музею народної архітектури та побуту України у с. Пирогов у Голосіївському районі міста Києва, та у нього у зв`язку із раніше виниклими особистими неприязними відносинами, виник умисел на завдання тілесних ушкоджень здоров`ю. Після чого він почав наносити удари правою рукою в область обличчя, тулуба та плечей ОСОБА_10 , штовхаючи та тримаючи її за верхній одяг в області грудної клітини, не даючи їй покинути приміщення службового кабінету. Внаслідок завданих ударів ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження, а саме: на передньо-зовнішній поверхні лівого плеча в середній третині на фоні припухлості м`яких тканин синець овальної форми розмірами 9х8,5 см багрово-синього кольору, у верхній третині якого має місце садно подовженої форми переривчастого характеру (1,4х3,5 см) з підсохлою поверхнею рожево-червоного кольору, розташоване нижче рівня оточуючих тканин, а також на боковій поверхні грудної клітки в проекції 4-ого міжребер`я по лівій задньо-пахвій лінії на фоні продовженої форми багрово-синього кольору синця (1х3,5 см) аналогічних морфологічних властивостей садно (0,1х1,5 см).

Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 125 КК України.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинені інкримінованих йому дій не визнав. Суду надав показання про те, що він з лютого 1995 року працював у Національному музеї народної архітектури та побуту України (далі за текстом «Музеї») водієм, а на час інкримінованих йому подій, допомагав дружині, яка там же працювала прибиральницею. З ОСОБА_10 у них існував конфлікт, оскільки вона постійно на всіх скаржилася, ображала та поводила себе неадекватно. 8 серпня 2017 року, зранку ОСОБА_11 образила його дружину з приводу незадовільного стану здоров`я, після чого він не витримав та прийшов до службового кабінету останньої для того, щоб висловити їй все, що він про неї думає. У той час у кабінеті знаходилася ОСОБА_12 . Він не заперечує, що кричав та висловлювався щодо ОСОБА_10 образливими словами. Але заперечує, що наносив їй будь-які удари, зокрема кулаками в обличчя, тулуб та плече. ОСОБА_10 у відповідь почала йому погрожувати, та, як йому здалося, мала намір взяти до рук інвентар, який був у кабінеті. Він схопив її за руки та відвів у бік, після чого вийшов на двір та почав притримувати двері, які відкривалися назовні. ОСОБА_10 намагалася відкрити двері, штовхала їх силою, а коли він відпустив двері - ОСОБА_11 впала з-за дверей на клумбу. Після цього вона піднялася, струсила бруд з одягу та побігла до бухгалтерії. Вона у цей момент не скаржилася на біль, будь-яких видимих ушкоджень на ній він не побачив. Вважає, що тілесні ушкодження на плечі та тілі ОСОБА_11 виникли в результаті падіння на клумбу.

Дослідивши докази у кримінальному провадженні, суд вважає необхідним визнати ОСОБА_3 невинуватими у пред`явленому обвинуваченні та виправдати у зв`язку з тим, що не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, з наступних підстав.

Так, потерпіла ОСОБА_10 надала суду показання про те, що о 10 годині 08.08.2017р. перебувала на робочому місці разом із свідком ОСОБА_12 , коли до її кабінету увірвався ОСОБА_3 , який на той час працював водієм у сусідньому відділі, та почав погрожувати завдати їй тілесні ушкодження, ображав, висловлювався на її адресу нецензурними словами. Після чого наніс їй один удар правою рукою в обличчя нижню губу, а далі - ще один удар правою рукою у грудну клітину, після чого вона повернулася, а він наніс їй удари рукою у її ліву руку і область плеча та передпліччя. Події відбувалися у маленьких коридорах поміж трьома дверима. Вона хотіла вийти з кабінету, але ОСОБА_3 не пускав. Між ними виникла штовханина, під час якої вона ударялася о стіни та двері, після чого у неї з`явилися садна на спині. Після ударів ОСОБА_3 вибіг з кабінету та деякий час притримував двері зовні. Вона намагалася їх відчинити, а коли той відпустив їх впала на ліву руку. Після цього викликала поліцію, у неї відібрали заяву і слідчому вона також надала копію заяви, яку з приводу подій склала на ім`я директора музею. Отримавши від слідчого направлення, була оглянута в судово-медичній установі, де їй було запропоновано звернутися до травмпункту. Вона звернулася до відповідної установи, де їй зробили рентгенографію, яка показала, що у неї перелом лівої променевої кістки. Висновок за результатами її огляду, а також данні щодо перелому, вона надавала слідчому. Їй наклали гіпс, в результаті чого була на лікарняному. Також писала заяву до поліції з приводу невжиття слідчим заходів з приводу наявного у неї перелому від дій обвинуваченого. Заперечує, що у неї був конфлікт із родиною ОСОБА_13 , та те, що напередодні подій, вона мала розмову із дружиною ОСОБА_3 (яка дійсно була у її підпорядкуванні та робила прибиральницею), оскільки у неї не було зауважень до роботи останньої. Зазначила, що у кабінеті не було жодного інвентарю, та у неї не було наміру завдати ним удари ОСОБА_3 . За час роботи у музеї, намагалася викрити порушення, які вчинялися керівництвом, з приводу чого неодноразово зверталася зі скаргами, на які були відповідні реагування. ОСОБА_3 вважає «інструментом» в руках керівництва музею.

Свідок ОСОБА_12 надала суду показання про те, що працювала доглядачем у музеї. У день подій зранку перебувала у кабінеті ОСОБА_10 , коли до неї увірвався ОСОБА_3 , який почав кричати та ображати ОСОБА_10 , яка заспокоювала його та просила вийти з кабінету, але той не реагував. Тоді ОСОБА_10 хотіла сама вийти з кабінету, але ОСОБА_3 не пускав її та ударив правою рукою у підборіддя, від чого ОСОБА_10 похитнулася, а той вийшов на двір та почав тримати двері зовні. ОСОБА_10 на них надавила, а ОСОБА_3 їх відпустив, в результаті чого останні впала. Бачила як у ОСОБА_10 після цього була припухлою губа та вона скаржилася на біль у руці. Під час досудового розслідування вона приймала участь у слідчому експерименті після чого була допитана як свідок. Що могло стати причиною таких дій з боку ОСОБА_3 їй не відомо. Конфліктів між ними не було.

Свідок ОСОБА_14 надала суду показання про те, що є робітником музею та у день подій зранку проходила біля будови, у якій розташований кабінет ОСОБА_10 , та відчула крики останньої, яка висловлювала погрози у бік ОСОБА_3 .Як ОСОБА_10 впала, вона не бачила.

Свідок ОСОБА_15 надала суду показання про те, що є робітником музею та у день подій зранку проїжджала біля будови, у якій розташований кабінет ОСОБА_10 , та відчула крики останньої, яка погрожувала ОСОБА_16 , який стояв біля дверей.

ОСОБА_17 не була свідком подій.

Свідок ОСОБА_18 надала суду показання про те, що вона працювала прибиральником службових приміщень у музеї, та комора, де вона зберігала інвентар, була поруч із кабінетом ОСОБА_10 . У день подій ОСОБА_19 розповіла про те, що її образила ОСОБА_10 , та про це дізнався її чоловік. Після цього вона чула крики як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_10 , які лунали з кабінету останньої, після чого гупали двері. Коли вона вийшла, то побачила, що ОСОБА_10 лежить на дворі біля дверей свого кабінету, а біля неї стоїть ОСОБА_20 . Коли ОСОБА_10 піднялася, то видимих тілесних ушкоджень вона на ній не бачила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду надала показання про те, що працювала прибиральницею у музеї. У день подій її образила ОСОБА_10 , яка висловила погані «побажання» щодо її здоров`я, про що вона розповіла своєму чоловікові ОСОБА_3 та він пішов розбиратися. Безпосереднім свідком подій, які сталися між її чоловіком та ОСОБА_10 , не була.

Окрім того, у підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчинені інкримінованих йому дій, стороною обвинувачення надані письмові матеріали, за наслідками дослідження яких судом встановлено, що згідно даних протоколу про прийняття заяви про злочин, 08.08.2017р. об 11 год. 18 хв. ОСОБА_10 заявила про те, що о 10 год. ОСОБА_3 на території адміністрації погрожував їй фізичною розправою і наніс тілесні ушкодження лівої руки у вигляді синців, у зв`язку з чим вона потребує направлення на СМЕ.

Згідно даних письмових документів, наданих в судовому засіданні стороною обвинувачення, досудове розслідування проводилося слідчим слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_21 (а.с. 137), який 08.08.2017р. о 17 год. 35 хв. вніс відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, яким присвоєний номер провадження 120171000100073008 (а.с.135) та повідомив про початок досудового дослідування керівнику Київської місцевої прокуратури №1 (а.с. 137), який 08.08.2017р. повідомив начальника слідчого відділу про призначення групи прокурорів у провадженні та виніс відповідну постанову, згідно якої до складу групи увійшли прокурори: ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , якій доручено керувати діями інших прокурорів.

Усі надані документи містять підписи відповідних осіб, зокрема керівника Київської місцевої прокуратури №1 міста Києва, тому клопотання сторони захисту про те, що підозра та обвинувальний акт були вчинені прокурором, який не мав відповідні повноваження, суд вважає необґрунтованим та відкидає.

Після проведення освідування ОСОБА_10 , яке відбулося 08.08.2017р. о 15 год. 57 хв. спеціалістом в галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро МСЕ ОСОБА_24 , наданий висновок про те, що зі слів потерпілої, перебуваючи на робочому місці, ОСОБА_25 наніс їй удари кулаками в голову, по руках, штовхав у груди, вона падала за землю, та відчуває біль в місцях ушкоджень. При її огляді виявлено на передньо-зовнішній поверхні лівого плеча в середній третині на фоні припухлості м`яких тканин синець овальної форми розмірами 9х8,5 см, багрово-синього кольору, у верхній третині якого має місце садно подовженої форми переривчастого характеру (1,4х3,5 см) з підсохлою поверхнею рожево-червоного кольору, розташоване нижче рівня оточуючих тканин, а також на боковій поверхні грудної клітки в проекції 4-ого міжребер`я по лівій задньо-пахвій лінії на фоні продовженої форми багрово-синього кольору синця (1х3,5 см), аналогічних морфологічних властивостей садно (0,1х1,5 см). Також спеціаліст відмітив больові відчуття у ОСОБА_10 при пальпації на руках в ділянці променево-запясткового суглобу (а.с. 155-156). Також ним зазначено про те, що наявні у ОСОБА_10 тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Суд відкидає доводи сторони захисту про те, що вищезазначений висновок спеціаліста слід визнати недопустимим доказом з тих причин, що не зрозуміло, як він опинився в матеріалах досудового розслідування. Між тим, судом з наданих потерпілою та долучених до матеріалів провадження письмових доказів, встановлено, що 06.10.2017р. ОСОБА_10 оригінал зазначеного висновку передала слідчому ОСОБА_21 , про що останній склав розписку (а.с. 76). Таким чином зазначений висновок спеціаліста було отримано слідчим у визначеному законом порядку, а сторона захисту під час досудового розслідування не клопотала про надання доступу до зазнаного висновку, та під час ознайомлення із матеріалами досудового розслідування та під час судового провадження, реалізувала своє право на ознайомлення із зазначеним висновком.

29.09.2017р. слідчим ОСОБА_21 була призначена судово-медична експертиза, яка виконана експертом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_26 , про що останнім складений висновок №1476/е від 24.10.2017р. Згідно даного висновку, виявлені у ОСОБА_10 під час проведення 08.08.2017р. судово-медичного огляду тілесні ушкодження утворилися 08.08.2017р. за рахунок ударної дії тупих твердих предметів (з елементами дії під кутом) та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Утворення зазначених ушкоджень за рахунок падіння на площину експертом виключається.

Між тим суд погоджується з доводами сторони захисту та вважає зазначених висновок недопустимим доказом з урахуванням наступного.

Так відповідно до вимог ч.2 ст. 84 КПК України висновок експерта у кримінальному провадженні є процесуальним джерелом доказів, який не є обов`язковим для особи або органу, який здійснює провадження, і не має наперед встановленої доказової сили (ч. 2 ст. 94, ч.10 ст. 101 КПК України).

Суд вважає, що висновок експерта ОСОБА_26 у дійсному кримінальному провадженні таким, що не є беззаперечними та викликає сумнів. Так згідно ч.3 ст. 101 КПК України висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Між тим, експерт ОСОБА_26 не провів жодних досліджень, не знайомився з матеріалами кримінального провадження, а переписав у свій висновок дані судово-медичного обстеження, тим самим порушив вимоги безпосередньості.

Окрім того, експертом не були дотримані правила оформлення висновку експерта, оскільки в ній лише скорочено викладені дані з постанови слідчого та безпосереднього висновки спеціаліста за наслідками огляду ОСОБА_10 . При цьому дослідна частина експертизи, яка повинна містити докладний опис процесу дослідження і всіх виявлених при цьому фактичних даних з вказівкою методів та методик, що застосовувались (ч. 1 ст. 101 КПК України), взагалі відсутня. Висновок про те, чи відносяться кулаки рук до тупих твердих предметів, експертом не зроблений.

Вищезазначені порушення дають суду підстави визнати висновок експерта недопустимим доказом.

10.10.2017 проведений слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_12 , яка на статисті відтворила події за яких ОСОБА_3 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_10 . До протоколу додані фотосвітлини.

Між тим, відповідно до п.1 ч.2 ст. 87 КПК України суд визнає недопустимими докази, які містяться у протоколі відтворення подій, та відкидає його, оскільки така процесуальна дія була здійснена з порушенням суттєвих вимог. Так відтворення у порушення вимог ст. 240 КПК України відбувалося не на місці подій у кабінеті ОСОБА_10 , а у одному з кабінетів Голосіївського УП. Окрім того, протокол не містить опису результатів слідчого експерименту, з приводу розташування учасників подій у кабінеті, послідовності їх рухів та дій, зокрема дії ОСОБА_3 з нанесення ударів, опис їх напрямку, механізму нанесення тощо, що свідчить про порушення правил складання протоколів.

Також судом після безпосереднього допиту свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні встановлені відповідні розбіжності із даними вищезазначеного протоколу, оскільки в суді зазначений свідок повідомила про те, що бачила як ОСОБА_3 наніс один удар у обличчя ОСОБА_10 . Інші удари заперечує.

Оцінивши вищезазначені показання обвинуваченого, потерпілої та свідків у сукупності, суд дійшов висновку про те, що факт нанесення ОСОБА_3 ударів кулаком правої руки в область обличчя, тулуба та плечей ОСОБА_10 , внаслідок чого потерпілій були спричинені тілесні ушкодження, не знайшов свого підтвердження. При цьому суд виходить з того, що показання потерпілої та свідка ОСОБА_12 в частині нанесення ОСОБА_3 одного удару правою рукою в обличчя ОСОБА_10 , є протирічними та такими, що спростовуються висновками обстеження, проведеного спеціалістом 08.08.2017р., який не встановив будь-яких видимих тілесних ушкоджень на обличчі потерпілої.

У дійсному кримінальному провадженні, окрім того, що обвинувальний акт не містить посилань щодо визначення тяжкості тілесних ушкоджень, які були спричинені ОСОБА_3 , так і висновок експерта, на підставі якого ґрунтувалося обвинувачення, зокрема щодо ступені тяжкості тілесних ушкоджень, також був визнаний недопустимим доказом. Належного доказу щодо ступеню тяжкості виявлених у ОСОБА_27 тілесних ушкоджень, сторона обвинувачення суду не надала.

Інших належних та допустимих доказів того, що тілесні ушкодження, які були виявлені у потерпілої під час освідування у виді синців із саднами на поверхні лівого плеча та боковій поверхні грудної клітки, були завдані внаслідок умисних дій ОСОБА_3 за нанесення ударів кулаками в область плеча та тулуба, суду не надано. При цьому суд враховує, що свідок ОСОБА_12 заперечувала нанесення ОСОБА_3 інших ударів, окрім того, що відбувся у обличчя, а доводи сторони захисту, що тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок штовханини у кабінеті та падіння ОСОБА_10 після відкриття дверей, стороною обвинувачення не досліджувалася.

Частиною 1 ст. 125 КК України встановлюється кримінальна відповідальність за легке тілесне ушкодження, яке виявилося у порушення анатомічної цілісності тканини або в порушення нормального функціонування тканин чи органів тіла людини, але не спричинило короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності. За правилами ч.2 ст. 242 КПК України тяжкість та характер тілесних ушкоджень повинні встановлюватися експертом.

Суд критично ставиться до показань потерпілої, оскільки з показань потерпілої та обвинуваченого, було встановлено, що між ними у кабінеті відбулася штовханина, що також підтвердила свідок ОСОБА_12 . Між тим, за відсутності належного та допустимого висновку експерта, який би виключив та відкинув доводи сторони захисту, що синці із саднами на плечі та грудній клітці могли утворитися на потерпілій, зокрема, тільки від удару кулаками, та обгурнтованим виключенням їх утворення від падіння потерпілої, хапання її ОСОБА_3 за руки, штовханини, під час якої потерпіла билася о стіни та двері, про що сама зазначала під час допиту в суді, суд не вбачає підстав дійти до висновку, що взагалі мало місце кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , а саме умисне завдання легкого тілесного ушкодження.

Згідно з положеннями частин 1 і 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення. За таких умов суд відкидає доводи потерпілої з приводу того, що вона внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 отримала перелом руки, оскільки стороною обвинувачення не була надана відповідна оцінка такій заяві потерпілої, з цього приводу не призначалася експертиза для визначення характеру та ступеню тяжкості тілесного ушкодження та не здійснювалося відповідної перекваліфікації дій обвинуваченого. Ніякого обвинувачення, окрім пред`явленого, ОСОБА_3 не висувалося.

Згідно з частинами 2, 4 статті 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе поза розумним сумнівом винуватість особи. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Додержуючись закріпленої в ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та в ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, всі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого суд тлумачить на його користь.

Крім наданих стороною обвинувачення доказів, частина яких визнана недопустимими, а частина такими, що не є достатніми та переконливими доказами винності обвинуваченого, інших доказів, тобто фактичних даних, отриманих у визначений КПК України спосіб, які би доводили, що вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , (показання, речові докази, документи, висновки експертиз), стороною обвинувачення суду не надано.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про необхідність ухвалення виправдувального вироку, з обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Ураховуючи вищевикладене, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 373 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_3 за пред`явленим обвинуваченням.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, визнати невинуватим та виправдати, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня його оголошення.

Відповідно до частин 3 і 6 ст.376 КПК України роз`яснити учасникам кримінального провадження їх права на ознайомлення із журналом судового засідання і подання на нього письмових зауважень, а також отримання копії вироку, із її врученням обвинуваченому негайно після оголошення.

Суддя ОСОБА_1

Якщо Вам потрібна аргументована юридична консультація з даного питання, прохання перейти за наступним посиланням.

Прохання також дивитись наступну статтю Тяжкі тілесні ушкодження: відповідальність та характеристика

Звернутись за консультацією

Please fill the required field.
Please fill the required field.

Зустрітися для проведення консультації

Зателефонувати за номером телефону

Написати на електронну адресу

Image

Контакти:

Графік роботи:

Понеділок-Субота, з 9:00-20:00