Поради

Що робити при затриманні?

Якщо Вас затримали правоохоронні органи, потрібно використовувати аргументи у спілкуванні з ними.

Будь яка аргументація, у тому числі юридична, є способом переконати іншу сторону у вірності своєї позиції. Сюди входять не лише юридичні фактори, але й емоційні, психологічні та інші моменти.

1. ЯКА ВІРОГІДНІСТЬ ТОГО, ЩО ВАС МОЖУТЬ ЗАТРИМАТИ ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ?

На сьогоднішній день, з певними підставами чи зовсім безпідставно, Вас можуть затримати правоохоронні органи або інші особи з подальшим переданням у правоохоронні органи.

Відповідно до статті 207 Кримінального процесуального кодексу України, ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у статтях 482 і 482-2 цього Кодексу:

1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;

2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов’язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Ч.1 ст.208 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України; 4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255 -(1), 255- ((((((2)Кримінального кодексу України. Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

Мотиви затримання Вас як особи можуть бути різними, однак, у будь якому випадку, Ви повинні мати юридичні контраргументи на будь які дії правоохоронних органів.

2. АРГУМЕНТУЙТЕ НЕОБХІДНІСТЬ ПОВНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ОФОРМЛЕННЯ ВАШОГО ЗАТРИМАННЯ.

Відповідно до статті 209 Кримінального процесуального кодексу України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Насамперед, уважно прослідкуйте, щоб правильно був складений протокол Вашого затримання. Відповідно до ч.5 статті 208 Кримінального процесуального кодексу України, про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов’язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. У разі якщо на момент затримання прізвище, ім’я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.

Відповідно до статті 104 Кримінального процесуального кодексу України зазначається, що у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього. Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід’ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні. Протокол складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім’я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;  2) описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; 3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; виготовлені дублікати документів, а також копії інформації, у тому числі комп’ютерних даних, та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії. Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу. Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою. Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих.

3. АРГУМЕНТУЙТЕ НЕОБХІДНІСТЬ ДОТРИМАННЯ ГАРАНТІЙ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ПІД ЧАС ЗАТРИМАННЯ.

Відповідно до ч.1 статті 7 Кримінального процесуального кодексу України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність перед законом і судом; 4) повага до людської гідності; 5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; 6) недоторканність житла чи іншого володіння особи; 7) таємниця спілкування; 8) невтручання у приватне життя; 9) недоторканність права власності; 10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; 11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї; 12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; 13) забезпечення права на захист; 14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень; 15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 16) безпосередність дослідження показань, речей і документів; 17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; 18) публічність; 19) диспозитивність; 20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; 21) розумність строків; 22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

4. АРГУМЕНТУЙТЕ, ТОБТО ПЕРЕКОНАЙТЕ ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ, ЩОБ БУЛИ ЗАБЕЗПЕЧЕНІ ВАШІ ПРАВА ЯК ПІДОЗРЮВАНОЇ ОСОБИ.

Відповідно до ч.1 ст.42 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Ч.3 статті 42 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право:

1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;

2) бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз’яснення;

3) на першу вимогу мати захисника і зустріч із ним незалежно від часу в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги;

4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;

5) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;

6) вимагати перевірки обґрунтованості затримання;

7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями статті 213 цього Кодексу;

8) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;

9) брати участь у проведенні процесуальних дій;

10) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;

11) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);

12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;

13) заявляти відводи;

14) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу;

15) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;

16) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом;

17) вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;

18) користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

5. У ЖОДНОМУ РАЗІ НЕ НАДАВАЙТЕ ПАРОЛІ ДО ВАШИХ ТЕЛЕФОНІВ ЧИ ІНШИХ ПРИСТРОЇВ.

Однією із гарантій кримінального провадження є гарантія таємниці спілкування та невтручання у приватне життя, що, зокрема, передбачено у статті 7 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.6 ст.236 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, долати системи логічного захисту, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити чи зняти (деактивувати) систему логічного захисту або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині третій цієї статті.

Однак, така дія можлива лише під час санкціонованого обшуку, адже сама назва статті 236 Кримінального процесуального кодексу України має назву "Виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи".

6. АРГУМЕНТУЙТЕ, ТОБТО ПЕРЕКОНАЙТЕ ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ, ЩОБ НА ВАС НЕ ТИСНУЛИ У НАДАННІ ВІДПОВІДНИХ ПОКАЗАНЬ ТА ВІДОМОСТЕЙ.

Відповідно до статті 18 Кримінального процесуального кодексу України, жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення.

У комунікаціях з правоохоронними органами, нагадайте про наступні статті Кримінального кодексу України:

Стаття 371. Завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою

1. Завідомо незаконне затримання або незаконний привід - караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Завідомо незаконні домашній арешт або тримання під вартою - карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 372. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності

1. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 373. Примушування давати показання

1. Примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку прокурора, слідчого, дізнавача або працівника підрозділу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, - карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, поєднані із застосуванням насильства або із знущанням над особою, за відсутності ознак катування, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 374. Порушення права на захист

1. Недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого на захист, вчинене слідчим, дізнавачем, прокурором або суддею, - карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі дії, які призвели до засудження невинної у вчиненні кримінального правопорушення особи, або вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що спричинили інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Як зазначається у позиції Верховного Суду, яка викладена у Постанові від 3 липня 2018 року у справі № 568/1121/16-к, процесуальним законом визначений обов'язок суду визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння як отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права, що у наслідку має визнання таких доказів недопустимими.

Але право відмовитися давати показання підсилене обов'язками бути про нього повідомленим, оскільки право мовчати і не свідчити проти самого себе вимагає не тільки того, щоб особу не примушували це робити, а й того, щоб її негайно і достатнім чином повідомили про це право; до того ж, існування цього обов`язку належить окремо виділити у контексті права не свідчити проти самого себе і права мовчати.

7. НЕ ВСТАНОВЛЮЙТЕ ДОВІРЛИВИХ СТОСУНКІВ З ПРАВООХОРОНЦЯМИ.

Під час Вашого затримання, правоохоронці можуть себе поводити у досить довірливій і спокійній манері, говорячи і поводячи себе культурно та виховано.

Однак, таким чином, правоохоронці намагаються втертися Вам у довіру з метою видачі Вами показань, які Вас викривають. 

Відповідно до статті 18 Кримінального процесуального кодексу України, жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення.

8. НЕ ПІДДАВАЙТЕСЯ НА МАНІПУЛЯЦІЇ ПРАВООХОРОНЦІВ.

Орієнтовними, але не виключними маніпуляціями правоохоронців можуть бути наступні:

- маніпуляцією є слова: "Проти Вас вже надані викривальні показання іншими особами, а тому юридично захищатися немає змісту";

- маніпуляцією є слова: "Розкажіть все як було. Нічого страшного не відбудеться";

- маніпуляцією є слова: "Підпишіть цей документ. Тут немає нічого страшного";

- маніпуляцією є слова: "Якщо Ви не дасте зараз показання, то для Вас буде гірше у майбутньому";

- маніпуляцією є слова: "Ми розуміємо Ваше горе. Ми тут, щоб Вам допомогти";

- маніпуляцією є слова: "Не хвилюйтеся. У Вас буде невелике покарання, якщо Ви у всьому зізнаєтеся";

- маніпуляцією є слова: "Якщо Ви підпишите ряд документів, то справа швидко розглянеться в суді і Вам нічого страшного за це не буде" та інші схожі маніпуляції.

Нереагування на дані маніпуляції, пов'язане із гарантіями, які надаються кримінальним процесуальним законодавством. Відповідно до ч.1 статті 7 Кримінального процесуального кодексу України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність перед законом і судом; 4) повага до людської гідності; 5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; 6) недоторканність житла чи іншого володіння особи; 7) таємниця спілкування; 8) невтручання у приватне життя; 9) недоторканність права власності; 10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; 11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї; 12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; 13) забезпечення права на захист; 14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень; 15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 16) безпосередність дослідження показань, речей і документів; 17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; 18) публічність; 19) диспозитивність; 20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; 21) розумність строків; 22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

9. ПІД ЧАС ЗАТРИМАННЯ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ, ПОТРІБНО ЗАСТОСОВУВАТИ НАВИКИ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ.

Складовими емоційного інтелекту є наступні: 1) Самосвідомість; 2) Саморегуляція; 3) Мотивація; 4) Емпатія; 5) Соціальні навики.

Процес затримання є складним психологічним процесом. Адекватна та врівноважена реакція Вас затриманої особи вимагає неабияких психологічних зусиль.

Таким чином, застосування навиків емоційного інтелекту є вкрай важливим і необхідним під час процесу Вашого затримання.

10. ПІД ЧАС ЗАТРИМАННЯ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ, ЗАСТОСОВУЙТЕ НАВИКИ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ.

Критичне мислення є одним із найбільш актуальних навиків сьогодення. Цей метод передбачає ставлення під сумнів та тверезу логічну оцінку будь яких дій чи слів (у даному випадку мова йде про правоохоронців).

Попередньо, зазначалося про маніпуляції, які можуть використовувати правоохоронні органи у спілкуванні з Вами під час затримання.

Кожне слово, кожну дію, кожний рух правоохоронців потрібно піддавати критичному аналізу.

11. ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ: ЖОДНА ДІЯ ПРАВООХОРОНЦІВ НЕ СПРЯМОВАНА НА ВАШУ КОРИСТЬ.

У сучасних умовах, правоохоронні органи зацікавлені виключно у показниках своєї діяльності.

Чому така ситуація?

Кращі показники діяльності сприятимуть тому, що для правоохоронців виділятимуться більші кошти і буде відбуватися просування по службі відповідних осіб. Коротко кажучи: "Чим більше затриманих, підозрюваних, обвинувачених та засуджених, тим краще".

Тому, коли правоохоронці маніпулятивно будуть зазначати, що ми зацікавлені у захисті Ваших прав, то Ви не повинні довіряти цьому і провести детальний критичний аналіз ситуації.

12. ПІСЛЯ ЗАТРИМАННЯ ЗВ'ЯЖІТЬСЯ З РІДНИМИ, БЛИЗЬКИМИ ЧИ БУДЬ КИМ ІНШИМ, ЩОБ ВИ НЕ ЗАЛИШАЛИСЯ У СИТУАЦІЇ ОДИН НА ОДИН З ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ.

Відповідно до ч.3 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України, про затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб, а також про її місце перебування має бути негайно повідомлено її близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Тому не вчиняйте жодних дій перед тим як не повідомите знайомих Вам людей чи родичів.

Це дасть змогу мінімізувати вплив на Вас працівників правоохоронних органів під час затримання.

13. ОБОВ'ЯЗКОВО ПОВІДОМТЕ АДВОКАТА ПРО ВАШЕ ЗАТРИМАННЯ І НІЧОГО НЕ ГОВОРІТЬ ПРАВООХОРОНЦЯМ БЕЗ АДВОКАТА.

Згідно із ч.3 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України, затримана особа, особа, взята під варту або обмежена у праві на вільне пересування в інший спосіб, має право на зустріч із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками), який (які) представляє (представляють) особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом (юристами), фахівцем (фахівцями) у галузі права, який (які) представляє (представляють) особу в Європейському суді з прав людини, а неповнолітня особа або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, також має право на зустріч із своїм (своїми) законним представником (законними представниками), негайно в розумний строк на її вимогу без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні в будь-який час за власною ініціативою та/або ініціативою захисника (захисників), законного представника (законних представників).

На відміну від правоохоронців, адвокат зв'язаний з клієнтом адвокатською таємницею.

Відповідно до ч.1 статті 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правничої допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

ч.3 ст.22 цього ж Закону передбачено, що обов’язок зберігати адвокатську таємницю поширюється на адвоката, його помічника, стажиста та осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також на особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання зобов’язані забезпечити умови, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошення.

Більше того, згідно з п.2 ч.2 ст.65 Кримінального процесуального кодексу України, не можуть бути допитані як свідки адвокати - про відомості, які становлять адвокатську таємницю.

14. ЩО РОБИТИ, ЯКЩО У ВАС НЕМАЄ ДОГОВОРУ З АДВОКАТОМ? ДОГОВІР МОЖНА УКЛАСТИ СПЕРШУ УСНО НА МІСЦІ ВАШОГО ЗАТРИМАННЯ.

Правоохоронці можуть зазначити, що якщо у Вас немає договору з адвокатом, то Ви не можете викликати адвоката. Однак, це є грубим порушенням права на захист.

Це зумовлено тією обставиною, що відповідно до п.2 ч.2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги може вчинятися усно у випадках якщо клієнт невідкладно потребує надання правничої допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об’єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

15. ЧИ МОЖУТЬ ІНШІ ОСОБИ ЗАМІСТЬ ВАС УКЛАСТИ ДОГОВІР З АДВОКАТОМ? ТАК. МОЖУТЬ. І ЦЕ ЧІТКО ПЕРЕДБАЧЕНО ЗАКОНОДАВСТВОМ.

Відповідно до ч.4 ст.27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах.

Прохання також дивитися наступні статті Як краще аргументовано відповідати на допиті та Судова аргументація адвоката: ключ до вирішення справи

Image

Контакти:

Графік роботи:

Понеділок-Субота, з 9:00-20:00